білий горобець

дивлячись в небо

струм пахне залізом,
а бруньки - подихом життя,
сонна земля
напувається
першим весняним дощем.
кличуть шпаки
у небо,
відірватися від гравітації,
їх справжнє ім'я
відоме лише мовчазному Тоту,
зграї плетуть хороводи,
що б'ють по частотах
розбитих мостів.

..а хтось докурює клапті реальності на хиткому балконі,
забувши її канонічне звучання,
біжить на поклик
богині Іштар,
у чані
заплутаності вірогідностей
обираючи віру у квантовий абсурд.

..і серце ще може сказати,
бодай під сурдиною
на mezzo piano,
пропускати крізь легені
струм весни,
допоки ти тут.

Emisveppy

Подобається

#1434 в Різне
#273 в Поезія

У тексті є: божевілля, трагедія та філософія, птср

Відредаговано: 30.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись