перед тим як мене засуджувати,
одягни мої берці,
набиті уламками,
залиті кров'ю,
засипані землею,
що в собі колисає сотні,
і, так банально, -
битим склом
з-під повік
силуетів будинків,
що колись називалися
"домом".
перед тим як мене засуджувати,
одягни мій китель,
обшитий лезами,
пропалений фосфором,
розтерзаний ФПВ-дронами,
заплямований рваними нутрощами,
що впивається в шкіру судомами
та під нею повзе переломами.
перед тим як мене засуджувати,
одягни мою броню,
пошматовану
чужою жадібністю, зрадами й забаганками,
наскрізь прошиту кулями,
заспиртовану у сльозах
зі смаком безвиході,
що струмом гуде під лопатками.
перед тим як мене засуджувати,
одягни мій шолом,
наповнений коктейлем
з хронічних мігреней, контузій,
нескінченних тривожних думок
і безсонь,
що душить паралічем,
на шиї лишаючи шрами.
перед тим як мене засуджувати,
подумай, чи зможеш зробити в моєму одязі
бодай єдиний крок?
Відредаговано: 30.03.2026