у мене немає права відмовитись,
адже я -
просто іграшка, річ, подушка
безпеки, бойова одиниця,
що завгодно -
тільки не особистість.
бо варто сказати банальне "ні",
як про тебе напишуть
три томи
звинувачень в усіх
смертних гріхах,
яка ти жорстока,
безсердечна й нещадна,
зрадниця,
егоїстка...
хоч просто просила
не порушувати мої особисті кордони
і трохи поваги.
тож я маю на все погоджуватись,
навіть коли кричу,
що вже більше не можу,
ти ж усе вивезеш,
і байдуже,
шо відчуваєш -
у предметів немає тригерів,
їм ніколи
не боляче -
не розповідай казок,
один хуй у них ніхто не повірить.
я тільки повинна.
усіх підтримувати,
завжди бути поруч,
посміхатися
і кивати головою,
а як вийду за ці рамки -
мене засудять
до розіп'яття
на хресті вигаданої моралі,
що сама собі протирічить.
та мене заїбало.
я маю це право.
і можу завжди відмовитись.
Відредаговано: 30.03.2026