білий горобець

пробач мені, Києве

пробач мені, Києве,
що розлюбила твої ноктюрни,
я давно забула чим пахне
свіжа сирість бетону,
твої парадокси вулиць,
квантові заплутаності
заблукалих сердець.
не можу спустити з рук
цієї безчуйності,
безумовної байдужості
кошлатих горобців,
що ти їх приручив
у своїх
долонях.

під твоїм крилом
мені сниться Донецька область
знову,
шепочуться терикони,
стогнуть вагони
знятих маршрутів.

під твоїми скронями
ревуть несумісності
яслами повними,
накривають повені
відчуженості.

пробач мені, Києве,
що не молився твоїм світанкам.

залишу на ранок
горнятко кави
із краплею людяності.

Emisveppy

Подобається

#1357 в Різне
#241 в Поезія

У тексті є: божевілля, трагедія та філософія, птср

Відредаговано: 04.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись