білий горобець
війна
кулі голодні до теплових сигнатур.
уламки вгризаються в пам'ять
скаженими псами.
співають свої псалми
в останню путь
дрони над головами
і під ногами.
війна не йде.
ненажерлива суко,
коли ж ти нарешті луснеш
від жадібності?
вона проростає під шкірою,
виє, кусається,
рветься назовні,
лишає шрами
на черговому місті,
у кожній зіниці,
що зазирнула
до закулісся
пекла.
війна забирає.
багато.
вириває з коренем.
в кожного, хто торкнувся її прогнилого тіла -
своє маленьке кладовище прапорців,
що несе він у серці
до вівтаря провини -
чому вони?
і як я дозволив
собі нічого не вдіяти?
нам заборонили дихати.
заборонили бути.
кулі голодні,
уламки нещадні,
чергове ім'я -
холодне...
та вони не зможуть
заборонити боротися
і ніколи не будуть спроможні
наказати усе забути.
Відредаговано: 21.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
