білий горобець

обійми мене, мамо

обійми мене,
мамо моя,
земле,
коли засну так солодко
між твого коріння,
спинивши стрімкі потоки
бурхливих артерій
на мить
довжиною з назавжди.
мені вже не холодно,
мамо,
в твоїх обіймах.

прийми мене,
матінко рідна,
ненько,
коли моя ніч
розтягнеться під повіками
сонним полозом,
не дочекавшись світанку,
перекресливши усі полоси
перешкод,
залишаючи на згадку
лиш один мовчазний акорд,
охрещений спокоєм.

проспівай мені,
матінко,
колискову,
не з передзвону
уламків,
що моє вкрили тіло ковдрою -
мурмурацією білих пагорбів,
молитвою мирних ранків.

мене назвали тишею,
мамо,
мені більше не боляче.

Emisveppy

Подобається

#1195 в Різне
#188 в Поезія

У тексті є: божевілля, трагедія та філософія, птср

Відредаговано: 01.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись