білий горобець

поки місто спить

поки місто спить
прикриваю чоло його
ковдрою кулеметних черг,
щоб ніхто не порушив
ламке полотно
млосних мрій
про тишу вночі
і одвічну
колиску
плюшевих сплетінь
завірюх,
не заплямованих
барвами
цвіту рути.

небо гуде
безупинно
моторами дронів,
шепоче на вухо,
руйнуючи купол
безбарвних кварталів
без світла.

закохуюся
у вічність
поля.
світанків.
спогадів.
сьогодні ми дали місту
поспати
до ранку.

Emisveppy

Подобається

#1446 в Різне
#274 в Поезія

У тексті є: божевілля, трагедія та філософія, птср

Відредаговано: 30.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись