білий горобець

київський постпанк

Київ - пластмасова пастка,
бетонна клітка,
суміш пліток, лицемірства, цинізму
з присмаком бензину
й зів'ялих квітів.
енергетик без цукру.
друга доба без світла.
блаженне місто
порожніх людей
захоплює щупальцями
пофігізму,
песимістичного антропоцентризму -
кожен крізь свою призму,
й нікому немає діла
до того,
що в тебе всередині.

я тут чужий.
масивні плити
нестерпно тиснуть
на кожну кістку,
ламають ребра,
шепочуть холодними сутінками
молоком по спині:
"так треба"
терпи.
затерпни.
змирись.

це твоя остання надія
й дебютний девіз.

Emisveppy

Подобається

#1355 в Різне
#240 в Поезія

У тексті є: божевілля, трагедія та філософія, птср

Відредаговано: 04.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись