білий горобець

коли

коли люди лишають посмішки,
ми залишили один одному шрами.
тавро, що ніколи не сходить.
спогад, який в'ївся у тіло.
я пам'ятаю на дотик
кожен твій біль.
ти пам'ятаєш наш фронт
до того, як все згоріло
й розсіялось попелом
над Сіверським Донцем.

дощ проходить крізь шкіру
калібром 7.62.
ти навчив мене помирати.
ми були з клану тих,
хто згорає до тла,
воскресаючи
на третій день
від запланованої дати.

та тепер
де тебе шукати
і яка земля
стала твоєю
бронею?

Emisveppy

Подобається

#1355 в Різне
#240 в Поезія

У тексті є: божевілля, трагедія та філософія, птср

Відредаговано: 04.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись