нарешті світло
крізь ребра дивану,
стопами примерзає
до сметани світанку
у битих вікнах.
гранітною
бруківкою
пульсує у підсвідомому
остання посмішка.
до зустрічі у Валгаллі,
брате.
невідворотне.
ворота до раю
зачинені на ремонт
безстроково.
перкусія мряки.
єдиний маяк
підвищеним
тиском артеріальним
та еритроцитами
по дихальних каналах.
чужинець цієї повісті
міста,
ранку,
тиші.
залишимо все, як є.
нарешті дали світло
боги прийдешніх ер.
Відредаговано: 01.01.2026