білий горобець
вовчанське
він не видає ані звуку.
і я мовчу.
тільки дихаємо.
тихо.
подумки.
в унісон.
тільки погляди
сходяться
сходами в небо.
він на мене дивиться
битим склом,
розплавленим сервізом,
розколотою навпіл уламком урагану тумбочкою,
пустим коридором
багатоквартирного будинку,
від якого залишилося тільки
слово.
що було спочатку.
в проекті.
семиденного створення світу,
висадки
садів Семіраміди,
розсади
на підвіконні
невідомої піраміди,
десанту
чергової штурмової.
я дивлюся на нього
крізь павутиння часу,
сповіді власного божевілля
в дерев'яній каплиці,
цвяхом в підлозі,
ОЗМкою на дорозі.
ми дихаємо
мірним строєм.
знаючи, що помирають
навіть герої,
і де саме вони лежать
на його порозі.
Відредаговано: 02.06.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
