білий горобець
привид
дівчина з уламками мін замість крил у спині.
хлопець, який загинув
на першому виході.
йому було всього 22.
її очі -
пусті, затуманені, сірі,
зранені зовні й зсередини,
в яких крім болю - нічого нема.
його очі -
зелені -
вітражем соснового лісу -
й пробита ФПВ-дроном наскрізь
голова.
іноді хочу до них -
в обійми тієї,
що любить ліпити з глини
або пластиліну
нові сценарії,
розбиваючі чужі вікна й життя.
вдивляюся в шрами землі
та будинків -
пихаті вирви -
такі самі у грудях кожного з нас
залишила війна.
окопи, бліндажі, траншеї,
підвали, випалені посадки,
зруйновані до фундаменту
села й міста -
болить.
нижче горла,
вище діафрагми
тягне,
ниє,
ріже по живому.
втома.
хлопець із мінометом і автоматом згорів до тла.
дівчину доїдає агонія,
не встаючи з-за стола,
не витираючи щоки,
заляпані кров'ю
й клаптями шкіри.
вона думає я ще живий.
дивиться на мене з-під лоба
із недовірою,
не знаючи про те,
що я тоді разом з ними загинув.
Відредаговано: 01.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
