Розділ 16

    Ніколас здивовано підвів очі на дівчину, що стояла в дверях. Він аж ніяк не чекав, що вона сама до нього прийде, тим паче так скоро.

      — Щось сталося адептко ДʼАрк?— спитав він опустивши очі в текст на папері, котрий тепер геть його не цікавив.

       — Я маю вам дещо повідомити.

       — Я вас уважно слухаю,— він насупився і зацікавлено поглянув на дівчину.

       — Я дізналася дещо важливе…— глибоко зітхнула Клер і зробивши кілька кроків опустилася в крісло, не чекаючи запрошення.— Валентайн щось замислив, навідався нещодавно до Олівії ДʼАрк і запропонував їй помститися Кароліні, і натякнув, що знищить Блекмор… Це якось повʼязано з Радою Правителів, що скликатиме король Адріан. Вона має там за щось проголосувати.

       — Звідки у вас ця інформація?— здивувався він.

      — У мене є надійне джерело...— відповіла Клер.

       — У вас вже є надійне джерело наближене до Олівії?— перепитав він.

       — Так, є,— кивнула Клер.

     Ніколас насупився, намагаючись зрозуміти, що відбулося за час його відсутності такого, що у звичайної першокурсниці зʼявилися свої шпигуни при дворі Північних Островів. Чоловік оглянув її оцінюючим поглядом відмітивши наскільки вона стала впевненіше себе почувати в порівнянні з минулим її візитом до цього кабінету. 

     — Це Олівер вам розповів?— припустив він. 

     — Так це він,— невдоволено кивнула Клер, не розуміючи яке це має значення.

     — То ви тепер друзі? Я ніби чув, що ви ледь не вийшли за нього заміж...

      — А вас це питання дуже хвилює?— спитала Клер звузивши з підозрою очі.

      — Ні, мене це не стосується. Це має хвилювати вашого нареченого,— усміхнувся він одним куточком губ.— Мені байдуже.

     — От і добре,— кивнула дівчина зустрівшись поглядом з його темними очима.— Повернемося до важливішої розмови. Про Валентайна.

       — Чи говорили ви про це Кароліні?— спитав він, з ноткою невдоволення.

       — Вона зараз не готова до таких новин… мені здається,— зітхнула дівчина.

       — Чому ви вирішили, повідомити про це саме мене?— поцікавився Нік.

        —  Кароліна казала, що ви і лич її родина… Лича я боюся, тому прийшла до вас.

       — Вона так сказала?— здавалося більше здивуватися він вже не зможе.

       — Так. Я подумала може ви самі поговорите з нею? Може спочатку про те що її пригнічує? Бо зі мною вона говорити не захотіла.

       — Її зараз краще не чіпати. Вона впорається сама. Скоро або знайде нове захоплення або зосередиться на роботі… Вона не з тих людей кому треба плече для сліз. Не переймайтеся Принцессо.

       Клер зло блиснула очима, розуміючи, що він сказав це слово навмисне, але стрималася і зітхнувши промовила:

       — Я хвилююся за неї…

       — Їй потрібен час, займайтеся краще своїм життям, Ваша Високосте.

       — Ви один з небагатьох хто знає, що це звернення не має до мене відношення,— підвелася вона.

       —  Лишилася маленька формальність, і це буде ваш законний статус, звикайте,— усміхнувся Нік.—  До речі, наречений знає, що ви тут?

       — Я йому не звітую,— промовила невдоволено Клер і пішла до дверей.— Мені вже час.

       — Покваптеся, адептко, бо якщо зʼявитеся в аудиторії пізніше викладача, будете знову готувати доповідь і розповідати її, як і минулого разу, тут.

       Клер обернулася і поглянула на нього одночасно осмислюючи його репліку і нечутно вилаялася, коли зрозуміла, що наступний урок «Темна магія».

••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••

        Клер поспішно заскочила в аудиторію і здивовано застигла на місці. Нік вже стояв біля столу і повільно повернувши до неї голову спитав:

      — Адептко дʼАрк, чому ви запізнюєтеся? У вас є справи важливіші ніж уроки Темної магії?— таким тоном, ніби не знав де вона зараз була.

      Клер невдоволено стисла зуби, подумки нагородивши його красномовним епітетом, гадки не маючи, як він так швидко тут опинився. 

      — Вибачте, це більше не повториться,— промовила вона, кинувши на нього злий погляд.

      — Вибачу, коли підготуєте на завтра мені доповідь про темні ритуали, адептко ДʼАрк,— він жестом запросив її сідати і перейшов до лекції іноді кидаючи на неї загадкові погляди. 
      Джіа зацікавлено прошепотіла:

       — Що відбувається між тобою і Блеком?

       — Нічого не відбувається,— Клер гнівно поглянула на викладача,- просто дехто підступний маніпулятор.

       — А між тобою і Олівером?— усміхнулася демониця хитро.

       — Нічого,— Клер здивовано перевела погляд на сусідку.:— Що між нами може бути?

        — Ти так зраділа, коли його побачила, це було доволі неочікувано...— знизала плечима Джіа. Вона кивнула на перший стіл в сусідньому ряду де сиділи Генрі і Хеллон:- Дехто дуже розлютився.

       Клер закотила очі і вилаялася, вони не помітили коли саме Ніколас припинив говорити, тому її тиха лайка була почута багатьма. 
       — Адептко ДʼАрк,— невдоволено промовив Блекк.— Подібна лексика не личить вашому статусу, хіба леді можна таке промовляти? За ці кілька звилин ви вже вдруге привертаєте до себе мою увагу. Мабуть готування доповіді недостатнє покарання, вам хочется більшого?
      Клер почервоніла і опустила очі, подумки облаявши його ще красномовніше. 
      — Вибачте магістр Блекк,— сказала вона, розуміючи, що зараз в центрі уваги абсолютно всіх.

      Ніколас стримав посмішку і відвівши погляд проодовжив розповідати про ритуали.

      — Мені здалося чи він тобі на щось натякнув?— спитала тихо Джіа.

      — Тобі здалося,— зиркнувши на викладача сказала Клер. 
       — Це точно був натяк...— не заспокоювалася Джіа.

      Клер вирішила не коментувати, вона задумливо зітхнула поглянувши на Ніколаса Блекка і зустрівшись з ним поглядом поспішно відвела очі вбік, відчувши, як горять щоки. То точно був натяк.