Розділ 9

       Клер увійшла до кімнати і застигла на місці. Три пари зацікавлених очей дивилися на неї. Якусь мить вони нерухалися, та потім Джіа заволала:

        — Нарешті, ми так хвилювалися!— кинулася її обіймати.

        — Дякувати богам, ти  повернулася!— промовила Іона теж обіймаючи подругу. 
        — Ми боялися за тебе,— додала Дженні.

        — Все добре, дівчата,— усміхнулася Клер. 
        Коли вони нарешті відпустили її, Джіа стурбовано спитала:

        — Хто то був? Куди він тебе забрав? Розповідай все.

         — Ох,— Клер зітхнула,—  це був шалений день...— вона сіла на ліжко і зітхнула:— Цей демон відправив мене на Острови. Я спочатку думала, що він мене віддасть Олівіі, але виявилося що він якийсь друг Кароліни.  Олівер провів мене таємним шляхом до матері... А там я зустрілася з Генрі.... все так заплутано... 

        — Але чому він тоді напав на Трістана?— спитала Дженні.

        — Бо Трістан думав, що він хоче мене викрасти,— припустила Клер.

         — В Трістана була така страшна рана від отрути...— прошепотіла Іона,— ми навідували його. Він був непритомний, і лікар казав, що шансів немає. 
        — Король сказав, що Кароліна дістала протиотруту,— кивнула Клер.    
        — Нам магістр Сентрокк заборонив говорити комусь про демона,— тихо, ніби хтось міг їх підслухати, сказала Дженні.

        — Отже не будемо про це нікому говорити,— усміхнулася Клер.— Давайте змінювати тему. 
        Іона загадково усміхнулася:

         — Принц Генрі сподобався твоїй мамі?

         Клер трохи зашарілася:

         — Ніби сподобався... Вона сказала, щоб я сама вирішувала, чи хочу бути його дружиною...

         Дженні зітхнула:

         — От би мені так сказали, я б миттю скасувала заручини.

••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••

       Святкування було в повному розпалі. У великій залі грала музика і кружляли танцюючи пари. Офіціанти розносили напої гостям, котрі вітали Клер і Генрі з заручинами. Весь вечір Клер була в центрі уваги, що її починало дратувати, хотілося  вже втекти з цього натовпу подихати свіжим повітрям. 
       Клер стояла поруч з Генрі і з ввічливою посмішкою приймала вітання від придворних. 
       До них наблизилася темноволоса жінка у вишуканій сукні. Поки вона наближалася Клер намагалася пригадати де і за яких обставин вона могла її бачити. Вона здавалася знайомою, і дуже підозріло посміхалася.

       — Клер, дозволь відрекомендувати, герцогиня Діана Поллен,— промовив Генрі. А Клер як почула імʼя, одразу пригадала де вони бачилися.

       — Ваша Високосте, ми вже знайомі,— промовила солодко Діана.— Рада вас бачити знову, леді ДʼАрк.

       — Я теж рада зустрічі,— змусила себе посміхнутися Клер.

       — Ви ж мене памʼятаєте? І обставини нашої минулої зустрічі?— її очі сяяли переможним блиском.

       — Звісно, леді Поллен,— кивнула Клер, згадавши обіцянку Кароліни владнати це питання.

       — Таке важко забути, погодьтеся,— загадково сказала Діана, явно на щось натякаючи.

       Клер повернулася до принца, котрий з цікавістю за ними спостерігав:

       — Ми з герцогинею подихаємо повітрям на терасі.

       — Так звісно,— кивнув він.

       Діана рушила слідом за Клер, котра рішуче попрямувала на свіже повітря. Вже на терасі вона невдоволено поглянула на Діану:

        — І що далі?— нетерпляче спитала вона.— Зробите мене знаменитою?

        — Знаменитішою ніж ви є зараз, не зроблю,— усміхнулась жінка.— Не хвилюйтесь, люба принцесо, я не буду видавати вашу маленьку таємницю. Мені це не вигідно. Якщо я зараз зіпсую вашу репутацію, ви повернетесь в університет до Нього. Я цього не хочу. В моїх інтересах, щоб ви лишилися нареченою принца.

         — Ви ж ніби сказали, що ненавидите його і не хочете бачити...— промовила Клер кивком голови привітавшись з якоюсь придворною дамою з свити Елеонори.       
         — Я звісно ображена, але наша "дружба" перевірена часом, ми помиримося. Я великодушно пробачу йому його миттєву слабкість...

         — Чому ви вирішили, що то миттєва слабкість?— поглянувши їй в очі спитала Клер.— Як людина, що добре його знає, ви мали б памʼятати, що він далеко не імпульсивна людина.

         Діана невдоволено стисла зуби і зло блиснула очима. 
         — Що б там не було, ти вже вибула з гри, дівчинко,— усміхнулась вона натягнуто і вже не так самовдоволено.— Ти скоро вийдеш заміж за іншого.

          Клер нагородила її хитрою посмішкою:

          — Може все не так як здається на перший погляд, тим паче, до того як я закінчу Блекмор, весілля точно не буде,— спокійно промовила вона.— Була рада знайомству.

         Діана зло дивилася їй вслід. Принцеса виявилася не простою, наївною студенткою, якою вважала її герцогиня, та Діана просто так віддавати Ніколаса не збиралася.

•••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••

           Дженні разом з подругами стояли і обговорювали вбрання придворних дам, коли Іона помітила невдоволену Клер, що поверталася з тераси.  Вона хутко підскочила, схопила її за руку і потягла до дівчат. 
         — Ти чимось невдоволена? Хтось зіпсував тобі настрій?— стурбовано спитала она.

          — Я просто вже втомилася,— зітхнула Клер.— Ще й зустріла подругу Олівії...

          — О... люба, я думаю скоро вже можна буде втекти звідси,— зі співчуттям промовила Джіа. 
         —  Подруга твоєї тітки, це часом не та леді, що підійшла до принца Генрі?— зацікавлено спитала Дженні.— Бо вона так загадково на тебе зараз поглянула.

         Клер знайшла очима Генрі. Поруч стояла Діана і з сумним виразом щось йому казала. Клер сердито блиснула очима:

          — Так, це вона.

          —  Принц так спохмурнів,— прошепотіла Джіа.— Цікаво, що вона йому сказала?