Розділ 10

        Кароліна вийшла з порталу і здивовано застигла на місці зустрівшись поглядом з Чарльзом. 
        — Не кажи, що ти мене тут чекаєш,— недовірливо, промовила вона.

        — Тебе не було всю ніч, я хвилювався. 
        — Як бачиш зі мною все добре,— розвела вона руками.— Поговоримо десь в закритому приміщенні. Дай мені кілька хвилин, я переодягнусь і прийду до тебе. 
        — Я чекатиму,— кивнув він, спостерігаючи, як вона зникла в вогні.

        Через десять хвилин вона зʼявилася в його кімнаті. Ніколас теж вже був тут. Не чекаючи запрошення вона сіла в крісло і поглянула на принца:

         — Заспокоївся вже?— припіднявши брову спитала вона.

         — Я прийняв твій вибір. Хочеш Вільяма — хай буде Вільям. Тільки припини шукати собі пригоди невідомо де, ночами.

         — По-перше, я вже доросла, і не маю питати дозволу, щоб кудись піти. По-друге, я ніколи не шукаю пригод, вони самі мене знаходять. І по-третє, я взагалі-то важливу справу робила, для загального блага.

         — Заінтригувала,— усміхнувся Ніколас.— Де ж тебе носило у важливій справі?

          — Зараз розкажу,— усміхнулася вона.— Колись, коли я вперше побувала в забігайлівці на головній площі, Гаррі-бармен сказав мені, що знає хлопців котрі можуть за гроші дістати з під землі будь-кого. І от йду я вчора після зайнять з Маркусом і думаю: мені треба ті хлопці. Я пішла до Гаррі. Кажу йому, що моїй подрузі Кароліні потрібні його знайомі. Він влаштував нам зустріч...

           — Ти ходила до найманців у тій червоній сукні?— зупинив її Чарльз.

           — Я роздягатися не планувала,— закотила вона очі.— Мені подобається та сукня. Не перебивай. Словом, прийшла я на зустріч, там найманець, весь в чорному... І він мені каже, що я уже "відома в певних колах" і "зі мною хоче побачитись їх король".

            — Ти бачила їх короля?— здивувався Ніколас. 
            — Так,— поважно кивнула вона.

            — І? Який він?— зацікавлено спитав Чарльз.   
           Катерина показала жест з піднятим вгору великим пальцем:

            — Отакий чоловік. Одразу, з першого погляду, спалив, що ніякий я не демон. Я давай йому навіювати, що я демон — а воно на нього не діє. Ще й більший за мене, рази в три...

            — І? Як ти викрутилася?— насторожено, спитав Ніколас.

            — Мені пощастило, що він був у доброму гуморі. Уклали угоду, вони знайдуть мені всіх Личів.

            — Ти цілу ніч укладала з ним угоду?— шоковано, спитав Чарльз.

            Катерина обурилася:

             — Що за брудні натяки! У нього до мене суто діловий інтерес. Я мусила почекати, доки чорнокнижники складуть мені ритуал пошуку. Зі мною обходилися, як з важливим гостем, без усіляких підтекстів. 

           — В тебе вистачить коштів, щоб з ними розрахуватись?— насторожено спитав Чарльз.

           Катерина на мить застигла обдумуючи, чи варто їм казати про ціну, яку запросив Самайн, вирішила поки з цим не поспішати:

           — Так.  Не хвилюйся. У них зараз акція: чотири Личі за ціною двох,— усміхнулась вона.

           — І коли вони тобі їх знайдуть?— спитав Ніколас.

           — Домовилися на завтра. Він пропонував мені одразу прикликати Малганіса, але я вирішила лишити його наостанок.

           — Чому?— насупився Чарльз.

           — Він чомусь, не хоче мене вбивати. Я хочу знати — чому?— задумливо, сказала вона.— Помариную його трохи — хай чекає зустрічі.
           — Який від цього сенс?— спитав Ніколас.— Просто вбити і все. Чого з ними говорити?

           — Ні, у нього була можливість мене вбити, але він просто стояв і дивився, як я розбираюся з іншим Личем. Він дивився так, ніби вже бачив мене. Я хочу знати — чому? І Дрейк щось казав про видіння. Це може бути важливо.

         Ніколас задумливо зітхнув:

           — Я теж маю  новини. Вчора я помітив у Дрейка на столі плани Блекмора. Нажаль роздивитися їх можливості не було, але я зацікавився — нащо вони йому? Вирішив перевірити, чи є тут мерці. Він же некромант, це логічніше всього було припустити.  Просканувавши територію, виявив під університетом, сотні, якщо не тисячі тіл, що лежать там кілька століть. В нього здається тут спить військо. І під військом ще щось велике є, але я не зміг зрозуміти, що то... Надто глибоко і надто велике.

            — Але щоб підняти таку кількість мерців потрібно дуже багато єнергії...— промовила задумливо Катерина.—  Як він їх підійме? 
           — Це треба зʼясувати,— промовив Чарльз.

           — Пропонуєш провести обшук в кабінеті Дрейка?— зацікавлено спитала Катерина.

          — Якщо буде така можливість,— знизав він плечима.

          — Це буде не просто,— задумався Нік.
       
•••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••
 

           Цього дня нагоди провести обшук не було. Маркус привів Катерину на кладовище, де вже чекали Аврелія та Ніколас. 
          — Ти готова?— спитав Маркус.

          — Я читала,— знизала плечима дівчина. Особливо готуватися часу в неї не було.

          — Ось чотири надгробки, маєш поставити тут захист: такий щоб ніхто не пройшов. Використовуй схему ритуалу, що вивчала вчора. 
          Катерина зітхнула збираючись з думками. Вона дістала книгу, і відкрила розділ, що мала опрацювати самостійно. Поглянувши в текст вона кинула погляд на надгробки, що мала "захистити". 
Для ритуалy потрібні були дві руки, тому вона змусила книгу левітувати на зручній відстані, щоб можна було читати і почала робити паси руками, промовляючи слова заклинання. Легкий вітерець рушив від її рук до надгробків здіймаючи вихор пилу. Він кілька разів облетів ділянку, котру треба було вберегти від втручання сторонніх і раптом вщух. 
          Катерина взяла до рук книгу і поглянула на Маркуса.