Розділ 6

     Чарльз весь ранок провів у своїх апартаментах. Він сидів в кріслі і  задумливо дивився на старовинний свиток, що лежав на столі, не впевнений чи правильно він зробив, коли приніс його до університету. Він ще вчора ввечері  хотів поговорити начистоту з Катериною, але вона кудись зникла. Не було і Ніколаса. Принц всю ніч не знаходив собі місця гадки не маючи, чому вони не повернулися з міста. Варіантів було маса: від ревнощів до хвилювання, що їх розкрили і трапилося щось страшне. 
     Стук в двері вивів його з роздумів. Чарльз підвівся і, підійшовши, відчинив: на порозі стояв Ніколас і трохи збоку Катерина. Чарльз здивовано підняв брову.

      — Треба поговорити, Ваша Високосте,— тихо, щоб ніхто ненароком не почув, промовив Ніколас. 
      Чарльз кивнув, зрозумівши, що їм вже відомо досить багато. Час відвертої розмови дійсно прийшов. Він відступив вбік пропускаючи їх всередину.

        Катріна увійшла до розкішної кімнати, що була рази в три більша від її скромної маленької кімнатки, і роззирнулася. 
       — Отже, як я розумію, ти вже маєш відповіді на свої вчорашні питання?— зачинивши двері, він поглянув на дівчину, що по хазяйськи всілася в його крісло.

       — Маю,— кивнула Катерина.— Та легше не стало, в мене тепер купа нових запитань. 
       — В тебе теж є питання?— подивився на Ніка Чарльз.

       — Я б волів не бути присутнім при ваших розбірках, та за нами слідкувала Аврелія. Краще щоб вона не знала, що у вас якісь стосунки,— стоячи коло вікна промовив Нік.

        — Дрейк послав вас до мене?— здивувався принц.— Він хоче щоб ви мене викрали?

         — Ні, не викрали,— похитала головою Катріна.— Він сказав маємо довести свою вірність і добути інформацію. 
         — Яким чином?— здивувався він. 
         — Хоче щоб вона використала свою силу на тобі,— кивнув на дівчину Ніколас.

         — Яку силу?— насупився Чарльз і поглянув на Катріну.— Будеш катувати вогнем? Чи скопіюєш мої сили? Нащо вони?

         — Вона тобі не сказала?— здивувався Нік.

         Чарльз перевів погляд на нього:

         — Про що не сказала?

         Нік поглянув на Катерину, чекаючи що вона сама розповість.

         — В мене є ще одна незвична для вашого світу здібність...— сказала вона, опустивши очі.

         — Вона може залізти тобі в голову і вивідати всі твої таємниці, або змусити робити те, що вона хоче,— сказав Нік, бачачи, що Катріна не квапиться зізнаватись.

         Чарльз здивовано на неї поглянув, вражений тим, що весь цей час вона могла без проблем все дізнатись, та не робила цього.

         — Чому ж ти не зробила цього раніше?

         — По-перше, я хотіла, щоб ти сам все розповів,— промовила дівчина.— А по-друге, ці здібності я використовувала лише декілька разів, я не впевнена, що не зроблю якоїсь шкоди.  
         Чарльз задумався, настало ніякове мовчання, котре він нарешті порушив, запитавши:

          — Що саме ти маєш дізнатися?

           — Королівську таємницю,— відповіла вона.

           — Скажи йому, що я нею ще не володію, церемонія буде за три дні,— він поглянув на Ніка:— Йдіть. Повернетесь так, щоб ніхто не бачив і тоді я, можливо, все поясню.  
           — Можливо?— здивувалася Катріна.

           — Є одна умова. Все дізнаєтесь потім,— він поглянув на Катріну:— Краще телепортуйтеся, не ходіть по коридорам разом.

           Катерина кивнула і вони з Ніком вийшли з кімнати. Не встигли вони відійти досить далеко, як з темної ніші вийшла Аврелія:

           — Вийшло?— нетерпляче спитала вона.

           — Вийшло, але нічого не зрозуміло,— промовила Катріна.

           — Тобто?— насупилася Аврелія.

           — Він сказав, що церемонія буде через три дні, до цього він таємницею не володіє,— промовив Нік, спостерігаючи за її реакцією.

          Аврелія застигла на місці переварюючи інформацію, вона зітхнула:

          — Добре, лишайтеся в університеті, завтра прийдете як зазвичай. Я передам все Дрейку.

         Вона розвернулася і пішла геть. 

           — За годину в бібліотеці?— спитав Нік.

           — Так,— кивнула Катерина.

••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••

          
          За годину вони зʼявилися у вогняному стовпі посеред кімнати Чарльза. Катріна відпустила лікоть Ніка, за який трималася під час телепортації і в очікуванні поглянула на Чарльза, що сидів за столом.

        — Отже, що там за умова?— спитав Нік сівши в крісло навпроти Чарльза. Катерина сіла у вільне крісло поруч. 
       Чарльз наповнив три келихи з пляшки і промовив:

         — Я не можу обговорювати цю тему з тими,  хто не склав обітницю оберігати "королівську таємницю".— Він простягнув Нікові свиток.— Ви маєте обрати строну, або геть не лізти в цю історію.— На останніх словах він поглянув на Катерину.— Дуже раджу обрати другий варіант. 
         — Чого це ти радиш мені таке?— обурилася вона.

        — Тому, що краще для тебе буде не лізти в це,— промовив серйозно він.

        — Я вже в це влізла,— сердито сказала вона,— дозволь, я сама вирішу куди мені лізти, а куди ні.

        — Заспокойся,— зупинив її Нік, уважно вивчаючи свиток.— Будете розбиратися в своїх стосунках, коли я піду.  
         Катерина замовкла і важко зітхнула. 
        — По суті це клятва вірності,— поглянувши на Ніка, промовив Чарльз.— Але є нюанс, якщо будеш говорити про все неутаємниченим, заплатиш життям протягом дванадцяти годин. Дуже обмежена кількість людей володіють тою інформацією котру можете отримати ви, і я дуже зараз ризикую, та підозрюю, що, якби не було важко мені це визнавати, без вас двох Дрейка не зупинити. 
        Нік кивнув і ще хвилину проглядав свиток, після чого передав його Катріні. Дівчина почала з цікавістю  читати текст. 
        — Мене цікавлять перспективи цієї угоди,— промовив Ніколас.