Епізод 1

                                               Епізод 1. Всім доброго ранку!

Темрява… Раптом картинка прояснюється, і Рей бачить перед собою вулицю Роулі-драйв. Усе вуличне освітлення вимкнене. Люди в паніці бігають зі своїми ліхтариками, дерева падають. Чути крики, вибухи… видно вогонь. Ну просто якесь пекло. У світлі вогню Рей помічає чорний силует. Великий силует, не менше 8 метрів у висоту. Поруч із ним ще один… і ще один… і ще один… вони дедалі ближче до нього. Вони вже тут…

(Стукіт у двері)

— Містере Брант? Ви прокинулися, можна увійти?

— Одну секунду…

Рей швидко підхоплюється з ліжка й відчиняє двері. За ними стоїть чоловік у чорному.

- Доброго ранку, містере Брант. Мене звати Бен, я приніс вам сніданок…

І так. Рей подивився на маленький столик на коліщатках перед собою й побачив на ньому тарілку з яєчнею та два печива з кавою.

- Д… дякую… А котра зараз година? – запитав Рей.

— Дев’ята ранку, сер… У «Бітл-Хаусі» вже подають сніданок.

Рей закотив столик з їжею до кімнати й сів на стілець поруч із ліжком.

— Смачного, містере Брант… О… І наостанок… О десятій у вас призначена екскурсія.

- Яка ще екскурсія?

- Вас, усіх, хто приїхав цієї ночі, ознайомлять із територією та правилами проживання в зоні

- Якій зоні?

- Сер… Весь Спрінгвуд поділений на зони, карантинні зони для мешканців міста… Все інше вам розкажуть на екскурсії, о десятій… Чоловік зачинив двері до кімнати Рея й пішов. Брант швидко з’їв свій сніданок і вийшов на вулицю. Проходячи повз інші кімнати, він побачив на них таблички з прізвищами. Однак знайомих прізвищ Рей не побачив…

- Тоді де ж вони?

Рей вийшов на вулицю, і сонячне світло засліпило його. Потім, коли очі звикли, він помітив натовп людей у центрі вулиці, біля великого дерева. Усі стояли під ним і на когось чекали. Рей вирішив підійти до них і привітатися. Першою, до кого він підійшов, була жінка років сорока. Афроамериканка.

— Доброго дня, мене звати Рей Брант, а вас?

Жінка подивилася на нього, посміхнулася й відповіла…

— Я Прія Фірроу, приємно познайомитися. Ви теж приїхали вночі?

— Так. Мене забрали останнім і… привезли сюди, — сказав Рей.

— Оооо… А я приїхала сюди чи не найпершою.

— А… на кого ми чекаємо? — поцікавився Рей.

— Кажуть, тут буде екскурсія по Бітл-Хаусу та всій зоні, її проведе якийсь Крісс Бін. Однак його ще немає.

— Зрозуміло… І як скоро він з’явиться… Не встиг Рей договорити, як з-за його спини пролунав голос.

— Доброго! Доброго ранку, пані та панове. Мене звати Крісс Бін-молодший, і я радий вітати вас у зоні номер 4. Сьогодні я ознайомлю вас із правилами поведінки в цій зоні, а також розповім, як складеться ваша доля надалі. Хто залишиться тут… А хто… нас покине! (хвилина тиші). Хтось із натовпу піднімає руку.

— Так, пане.

— У якому сенсі покине? І що тут відбувається, навіщо ці обмеження?!

— Так! Навіщо це? — підхопив натовп.

Крісс помовчав, а потім продовжив.

— Не хвилюйтеся! Я вам зараз усе розповім. Ви перебуваєте в експерименті, він не буде тривалим… Вам треба протриматися тиждень.

- Який ще експеримент?! Що ви там мелете?! — знову підхопив натовп.

- Тихіше… зараз розповім. Експеримент полягає в тому, щоб перевірити здатність до виживання всіх людей на Землі. А вас ми обрали як першопрохідців.

- Без нашої згоди? – кричить натовп.

- Згода… Вона була. Ви ж народилися тут… це ваша згода. Але… не хвилюйтеся! – продовжив Крісс.

- Кожен, хто бажає, може піти…

- Ну так! Відпустіть нас… Ніхто не погоджувався на це. – кричить натовп хором.

- Ніііі… Секундочку. Я все поясню. Для цього експерименту було створено 5 зон. Ви зараз у 4-ій, отже…

— Отже, десь є ще чотири, і ми маємо їх знайти?! – запитав хтось із натовпу.

- Ні! Не вгадали. Кожна зона існує окремо, у вас із загального є лише центр Спрінгвуда, там, де торговий центр. — каже Крісс.

— Іііі… — запитує натовп.

— І! Кожна зона має шукати собі їжу, а якщо їжі не буде, то… можливі напади та грабежі сусідніх зон, або… вихід за межі міста. Однак… для всіх, хто буде в місті або за його межами, одне правило… для всіх. Повернутися до своїх зон ви повинні до півночі, і причому… кожен у свою! Не треба нам приводити друзів… або подруг… Кожен сам за себе!

— А якщо… Хтось не встигне. І… залишиться за межами зони? — запитує хтось із натовпу.

- Краще вам цього не знати! Поки що… — відповів Крісс. І продовжив.

- А зараз уже дванадцята… і о третій… у нас обід. А отже, кожен має знайти собі їжу за ці три години! Час… пішов! — сказав Крісс і швидко втік.

Рей і Прія обмінялися поглядами й вирішили, що поїдуть разом, на одній машині, до того самого ТЦ… Прямо зараз.

Вони сіли в один із гольф-карів, що стояв біля стін «Бітл-хауса», і попрямували до воріт. Біля воріт стояв охоронець у формі шерифа; Рей прочитав його прізвище й сказав:

— Шерифе Віллоу, ми з моєю пасажиркою вирушаємо до торгового центру, випустите нас?

На що шериф промовчав, потім встав і підійшов до машини.

— Ваше ім’я та прізвище, сер?

— Рей Брант, — відповів герой. Шериф щось записав у свій блокнот.

— А ваше, міс? — звернувся він до Прії.

— Прія Фірроу, сер. Віллоу знову щось записав у свій блокнот.

— Приємно познайомитися, гості. Я Тед Віллоу, охоронець четвертої зони.

— Взаємно, — відповів Рей. — То що? Випустите нас?

— Одну секунду…

Шериф зайшов у свою будку й натиснув на кнопку. Великі ворота на виїзді із зони почали відчинятися, а тим часом за машиною Рея й Прії скупчилися машини всіх інших. І Тед пішов їх перевіряти. Тим часом машина Рея вже мчала по трасі, вздовж лісосмуги, і вони попрямували в бік ТЦ. Хтось поїхав за ними слідом, а хтось вирішив заїхати в магазини на хвилинку. І в ті, що були ближче.