**Локація:** Схованка Блейда в Детройті, 2025 рік – темна квартира з потрісканими стінами, старим ліжком і слабким світлом від єдиної лампи, що мерехтить. За вікном – дощ і тиша після хаосу. Атмосфера – спокійна, з ноткою меланхолії й завершення. Саундтрек: ніжна фортепіанна мелодія з електронними відлуннями (натхненна Ludovico Einaudi – "Nuvole Bianche").
**Камера:** Починається з панорами схованки – камера рухається повільно крізь тіні, показуючи безлад і тишу, і опускається до Blade (Ерік, 47 років, у подертому плащі, лежить на ліжку, слабкий) і Лії (35 років, у шкіряному костюмі, сидить поруч).
**Дія:** Блейд проводить свої останні години, рефлексуючи про життя й вибори, поки ефект "Світла Сутіні" поступово забирає його сили. Лія залишається з ним, переживаючи змішані емоції. Сцена завершується смертю Блейда й тишею, що символізує кінець його історії.
**Діалоги/Рефлексія:**
- **Блейд** (хрипко, дивлячись у стелю):
"Десять років... Я думав, що баланс – це все. Але міг жити інакше."
- (Камера: крупний план на його очі – сум і спогади.)
- **Лія** (тихо, тримаючи його руку):
"Ти врятував більше, ніж знищив. Чому ти не зупинив Кейна?"
- (Камера: зсувається на її обличчя – сумнів і співчуття.)
- **Блейд** (шепоче, посміхаючись):
"Не знав його плану... Але, можливо, він був правий. Ми могли бути чудовою парою, Ліє."
- (Камера: панорама – дощ за вікном контрастує з їхньою близькістю.)
- **Лія** (затамувавши подих, у сльозах):
"Ти дурень..."
- (Камера: крупний план на її очі – біль і прийняття.)
- **Блейд** (слабко, закриваючи очі):
"Знайди свій шлях... Баланс у тобі."
- (Камера: зсувається на його обличчя – мир.)
**Дія:**
- Блейд слабшає, його дихання сповільнюється. Лія тримає його руку, плачучи тихо. Камера: повільний рух – світло лампи тьмяніє.
- Блейд зупиняє дихання, його рука падає. Лія закриває його очі, шепочучи: "Прощай." Камера: панорама – тиша в кімнаті.
- Камера піднімається, показуючи схованку й дощ за вікном. Екран затемнюється, з’являються титри. Саундтрек затихає.
**Перехід до титрів:** Затемнення, звук дощу й тихого дихання, що зникає, перехід у мелодію титрів.