Тут усе починається з прямої.
Вона не має характеру, настрою чи історії. Вона просто є. Від точки до точки.
Точка А.
Точка Б.
Між ними — шлях. Не найкоротший і не найзручніший. Просто той, який існує.
У цьому просторі нічого не перемішується.
Слова стоять на своїх місцях.
Думки не перебивають одна одну.
Речення знають, навіщо вони тут.
Тут не прийнято зупинятися без причини. Якщо зупинка відбулася — значить, вона була запланована. Навіть якщо ніхто не пам’ятає ким.
Людина, яка потрапляє сюди, спершу відчуває полегшення.
Не потрібно вибирати.
Не потрібно шукати інтонацію.
Не потрібно сумніватися.
Але з часом з’являється дивне відчуття: наче нічого не заважає — і водночас нічого не чіпляє.
Лінія не тримає.
Вона не запрошує.
Вона не ображається.
Вона просто триває.