Глава 3. 8 кіл Ада та 10 котячих життів

Даша прокинулася майже об одинадцятій годині ранку, коли Сонце вже на всю свою слабку осінню силу гріло рослини та людей. Дівчина підняла важку голову з рук, і кілька секунд жмурячись, дивилася на згаслий екран ноутбука. Дуже хотілося пити і боліло горло, щоки палали нездоровим рум'янцем. Захворіти було дуже недоречно, але все вказувало на це, хоча Даша наполегливо заперечувала перші тривожні дзвіночки. Вона підбадьорила себе думкою про дослідження квартири, і мляво підвівшись, побрела з кімнати на кухню. Дорогою зупинилась, і якийсь час розглядала двері, що вели до кімнати «сестри». Хотіла увійти, але почула галас на кухні. Даша зраділа, що не встигла зробити задумане і уникнула тим самим незручної ситуації. Вона крадькома пішла дізнаватися, хто став причиною шуму.

На її кроки обернулася дівчина, яка дивилась пильним вивчаючим поглядом, теж зробила і Даша. Її «сестра» виявилась трохи не з такою зовнішністю, як намалювала уява. Настя була в червоній картатій сорочці, одягненою поверх білої футболки, у чорних лосинах та капцях з дивним звірятком. У дівчини було довге розпущене волосся, темно коричневого кольору і чорний лак на нігтях, точнісінько, як у Даші.

Цю паузу, що несподівано повисла в повітрі, перервав шум закипаючого чайника і дівчата, ніби їм хтось знову натиснув плей, ніяково почали розмову.

— Привіт. А ти Даша, так? — Сказала Настя і мило посміхнулася.

— Так. А ти Настя? — несподівано для себе, спокійно відповіла Даша, хоч і збиралася пожартувати, але чомусь піддалася доброзичливому тону співрозмовниці.

— Хочеш чаю? Я поставила чайник. Сьогодні ось прокинулася і зрозуміла, що дуже погано почуваюся. Виявилася температура. В університет звісно не поїхала, — Настя сором'язливо посміхнулася, опустила очі і підсумувала, — Захворіла.

Думки Даші заметалися між доброю та злою її частиною. Одна говорила, що треба грубо відмовитися і показати цій ненависно по-домашньому одягненій співрозмовниці, що життя не таке вже й райдужне. Інша, відчуваючи, що й сама захворіла, несподівано усвідомлюючи, що доброзичливість її «сестри» зовсім не прозирає фальшю, тяглася до гарячого чаю та домашнього затишку, який, здавалося, випромінювала ця дівчина. І поки Даша, знову застигнувши, не знала, як їй відповісти, біля неї на столі вже опинилася чашка, випускаючи приємний солодкуватий аромат.

— Бери. Зараз ще цукерки та печиво принесу. — швидко промовила Настя.

— Нічого не треба. Сама пий! — таки дівчина надто звикла бути на боці агресивності, щоб так швидко розтанути від доброго ставлення до неї.

Різко розвернувшись, Даша вийшла з кухні, але дійшовши до своєї кімнати, зупинилася, відчувши укол сорому, чи не вперше у житті. Вона притиснула ручку, що віддавала приємною прохолодою, і повільно, навіть неохоче ввійшла всередину. Втомлено опустилася на ліжко і її думки стали пливти повільно, а серце все ще неприємно стискалося. Коли Даша влаштовувала сварки з мачухою, це була взаємна ненависть і дівчина відчуваючи постійні спроби утискувати її волю, вважала себе нещасним борцем за добро, але зараз ситуація була зовсім іншою. Це вона, подібно до своєї мачухи, накинулася на людину, яка поводилася з нею по-доброму, це вона сама тепер стала злом.

Але все-таки, Даша, яка не звикла довго переживати і розмірковувати над скандалами, швидко заспокоїлася і її думки зовсім застигши, опинилися в желе сну.

Прокинутися було ще важче, ніж вранці, бо стан погіршився. Страшенно тягнуло повернутись у сон, ноги й руки стали, немов набиті ватою, як в ляльки, енергію за кілька годин сну, мабуть висмоктав вампір, а легені раз у раз здавлював не сильний кашель. Тепер Даша по-справжньому жалкувала, що не погодилася випити чашку гарячого ароматного чаю. Іти на примирення не хотілося, але це рішення було найрозумнішим, і вона вирушила на пошуки «сестри».

Даша зустріла Настю, коли та виходила зі своєї кімнати і, впіймавши на собі погляд із докором, зам'ялася і не змогла сказати слушне вибачення. Думки зрадницькі плуталися, а слова чіпляючись одне за одне, наполегливо не хотіли скластися в речення, тому вона знайшла найпростіше рішення:

— Вибач. — несподівано і різко промовила вона на видиху.

Але Настя нічого не відповідала, продовжуючи міряти її поглядом. Вона бачила, що дівчина вже сотню разів покаялася в душі, але так як завжди була досить гордою особою, вважала обов'язковим пограти на нервах співрозмовниці з повчальною метою.

Коли їй вперше повідомили, що в них житиме одна дівчина її віку, яка була їхньою дальньою родичкою, Настя дуже розлютилася. Ревнощі напали на неї, і вона всіма силами намагалася відмовити батьків від цього, а головним і незаперечним аргументом стало: «Та ви взагалі уявляєте собі, що таке перевиховувати важкого підлітка!». Але батьки її були добрими людьми і вони не могли відмовити батькові Даші у допомозі, хоч і розуміли, що роблять небезпечний крок для своєї сім'ї. Потім настрій дівчини поступово змінився на милість, а потім вона зовсім перейнялася альтруїстичним бажанням батьків допомогти.

І ось тепер ця людина стояла перед нею зовсім знітившись та виглядаючи нещасною, з блідим обличчям, з яскравим не здоровим рум'янцем на щоках, іноді трохи підкашлюючи. Їй явно потрібна була допомога і Настя, розморозившись, простягла:

— Гаразд.

— Просто для мене так дивно, що хтось намагається допомогти. — несподівано для себе відверто сказала Даша.

— По-моєму, ти даремно відмовилася від чаю. Виглядаєш хворою. Та й ліки тобі не завадили б і… здається, обідати час. — скоромовкою відповіла Настя, ніби вона й не помітила слів дівчини, але в душі злякалася почутого.