Друга частина. Жахлива ніч.Тривожний ранок.

Ходить бродить між травою
Лісом мишенятко біле
Личко вимило росою,
І смачну суничку зʼїло.
Задирало носик вгору:
«Може де дупло знайдеться?»
Намагалось рити нору
Та на лапках бруд береться.
Видивлялось:
«Може мушлю
Під ногами відшукаю? 
І до неї на ночівлю,
Безпорадний, завітаю».

Починало сутеніти,
Холодочок підкрадався,
Ойчик, змучений ходити,
На пеньок старий піднявся.
І не вгледівши щілину
(Та була це вдала смуга)
Впав прямісінько на спину:
«Упс! Я вже не волоцюга!
На ніч віднайшов хатину!
Дно встелю мʼякеньким мохом,
Досить в цю нічну годину.
Зверху, щоб не бачив ворог,
Покладу якусь ряднину».

Ойчик довго не барився
Вклався спати у щілину
Та листком широким вкрився.

Раптом тишу гук порушив 
Серед ночі. Пу-гу! Пу-гу!
«Знову страх терпіти мушу?
Дочекався я наруги!» —
Шурхіт крил миша лякає,
Птах то близько, то далеко.
Серце в грудях калатає —
Поряд справжня небезпека!
Тільки птаха подалася
Здобич далі десь шукати,
Як нова біда взялося —
Лис почав його лякати.
Ходить-бродить зовсім поруч
Чує нюхом — поряд миша.
Риє землю то праворуч,
То ліворуч. «Чи полишить?»
Ойчик тихо у щілині
Причаївся — ледве диха:
«Чи врятуюся я нині,
Чи мене здолає лихо?»

Лис подався геть і скоро
Вже запанувала тиша.
Хижаки поснули в норах,
У пеньку спить міцно миша…

Розвиднялось. В ліс заходив
Дня нового теплий ранок
Починалася з нагоди 
Пташечкам пора співанок.
Тьох-тьох-тьох — чарівні звуки
Линуть лісом на всі боки.
Раптом ґвалт і тріск, як муки —
Розкричалися сороки!

Ойчик підлетів угору
Разом з ковдрою-листочком,
Гепнувся згори додолу
Та на задні лапки вскочив 
І не дивлячись поперся
Уперед, як куля стрімко
Та й у стовбур дуба вперся,
«Бемць!» — пішло луною дзвінко.
І його, як рикошетом
Враз від дерева відбило,
Відлетів назад з півметра,
Впав, лежить. Аби вцілів він!

Далі буде…