ДЕНЬ 5

Дагмара лежала в цілковитій темряві на своєму ліжку, ледь заплющившись очі з яких котились одна з одною сльози. Вона плакала так тихо, немов хтось навмисно зменшив гучність. Крізь розпач і сльози, вона відчула, як смердить її одяг, який наскрізь пропах трупним смородом, що заповнив весь простір моргу. Дага вже якийсь час намагалась змиритись з думкою, що Маші більше немає в живих, але думати й бачити на власні очі це виявилось зовсім різні речі. Перед очима все ще стояла картина, яку вона побачила, як тільки разом з Данилом дібрались до столиці. Через спеку на вулиці, оперативна група не стала чекати на них, адже труп був на стадії розкладення, тому слідчі побачили тіло вже на столі в морзі. Ще зовсім нещодавно це була красива молода дівчина, яка чарувала своєю вродою всіх довкола, але тепер її в'яле тіло розпухло й шкіра почала шматками відшаровуватись. Миле й завжди привітне обличчя дівчини було розбите вщент, немов воно було з порцеляни. В день смерті, дівчина була одягнена в білу мереживну сукню, яку вбивця розірвав на тілі своєї жертви, немов хижак, й тепер це більш було схоже на брудну ганчірку, яка подекуди мала багрові плями.

Не відриваючи свого погляду ні на мить, Дага крок за кроком наближалась до столу із тілом. Нею трясло, немов від холоду, і водночас її органи чуття різко перестали виконувати свої функції, немов відмовлялись брати участь в цьому жахітті. Вона перестала відчувати сморід, не чула, що говорить Болік, і не бачила нічого, окрім тіла Маші і яскравого світла лампи, яка освітлювала кожен міліметр тіла. За свою кар'єру Дагмарі приходилось бачити чимало трупів на цьому столі і йому подібних, але всі трупи були для неї безликими жертвами, життя яких зненацька обірвалось, не без допомоги іншої людини. Вона завжди цинічно відносилась до жертв, і забувала про їх вигляд, щойно за нею зачинялись двері морга. Але цього разу жертва не була безликою, це була частинка минулого Даги. В її пам’яті відразу закружляли, немов в ритмічному танці, різні спогади пов’язані з Машею. Дага потягнулась своєю рукою до руки дівчини й ледь провела пальцем по її зап’ястку, на якому виднілось татуювання “Forever young”. “Які пророчі слова”, — подумала Дага, зосередивши свій погляд на татуюванні.

Дага накрила своє обличчя подушкою, міцно притиснувши її, й закричала що було сили, намагаючись випустити весь біль  із середини. Вона продовжувала лежати на своєму ліжку і кричати в подушку, до поки їй не забракло повітря. Вона відкинула подушку в сторону й стала жадібно хватати ротом повітря, намагаючись врешті-решт заспокоїтись. Дага піднялась і сіла на край ліжка. Вигляд мертвої Маші ніяк не зникав з-перед очей. Вона поглянула на годинник, було лише пів на другу ночі. Дага спробувала зосередитись над тим, що робити далі, але вона була настільки втомленою, що не могла знайти в собі сил, аби, навіть, підвестись на ноги. Ця справа повністю її виснажила. Смерть Маші безжалісно обірвала ту крихітну квітку надії, що весь час самотньо росла в закутках душі Дагмари. І лиш тепер, повалившись знов на ліжко, вона скрутившись калачиком й перш ніж провалитись в глибокий сон, ще раз прокрутила слова судмедексперта.

- Її знайшли сьогодні випадково якісь проїжджі. Родина зупинилась на обочині, аби перепочити трохи з дороги. Діти почали бігати довкола й помітили, як щось біліло під сухими гілками, підійшли ближче, відтягнули одну гілку і побачили таке. Впевнений, що відтепер це найгірша відпустка для тієї родини, — тяжко зітхнув Болік. — Смерть наступила від асфіксії. Припускаю, що вбивця задушив її поясом від сукні, який зірвав, під час боротьби. Про те, що дівчина чинила опір, свідчать сліди епітелію вбивці під нігтями жертви. Але спочатку вбивця завдав їй удар по голові, чимось на кшталт каменя, його поки що не вдалось знайти. Від удару, жертва знепритомніла і вбивця почав її ґвалтувати. Про це свідчить розрив промежини та гематоми зовнішніх статевих органів жертви. Припускаю, що в процесі сексуального насильства жертва отямилась й намагалась вирватись із кровожерливих лап свого мучителя, але він навіть не думав зупинятись. В результаті він задушив жертву. А вже після, з невідомої мені причини, розбив її обличчя, проломивши кістки лицьового черепа, — спокійним голосом розповідав Болік, намагаючись не зустрітись поглядом з Дагмарою. — У нас є його ДНК, перша позитивна.

- Одна з найпоширеніших, — сухо додав Данило, стоячи трохи позаду напарниці.

***

Дагмарі здалось, ніби вона спала цілу вічність, перш ніж телефонний дзвінок розбудив її. Вона зиркнула на годинник на екрані телефона. Шоста двадцять дві. Більш ніж чотири години, це був її рекорд за останній тиждень. Вона натиснула зелену кнопку на екрані й поклала телефон собі на вухо, продовжуючи нерухомо лежати головою на подушці не розплющуючи очей.

- Ти як? — почувся хриплий голос Данила.

- Дивно, але мені вдалось нарешті поспати цієї ночі, — сонно відповіла Дага.

- Вибач, що розбудив, але справа термінова.

- Прошу тебе, тільки не говори, що той клятий покидьок знову когось убив. Бо я відразу заявляю, що цієї ж миті поїду до нього додому й без краплі жалю всаджу в нього всю свою обойму.

- Я, навіть, складу тобі компанію в поїздці до нього додому, тільки стріляти вже немає сенсу. Борищук мертвий.

- Що? — від почутого, Дагмара в одну секунду зірвалась на ліжку, ніби слова Данила вдарили її тіло током. І в цю ж мить вона впіймала носом сморід, який парив в її кімнаті. А джерелом цього смороду була вона сама, а точніше її одяг, в якому вона заснула вночі. — Мені потрібно пів години, аби привести себе до ладу.

- Добре, буду чекати внизу близько сьомої, — відповів Даня, і завершив розмову.

Квартира Борищука знаходилась на сьомому поверсі елітної багатоповерхівки в центрі міста. Коли слідчі прибули на місце, там уже працювала оперативна група. Ще біля квартири Дагмара вловила запах смерті, яким тягнуло з відчинених дверей, і на мить зупинилась, пропускаючи Данила вперед.