ДЕНЬ 2

Дагмара сиділа в кухні на своєму столі й дивилась у вікно, немов на екран в кінотеатрі в очікуванні початку сеансу. Вона довго намагалась заснути, але вихор думок в її голові гнав сон далеко за межі її кімнати. Тільки-но вона заплющувала очі, як в спогадах хаотично виринали епізоди минулого дня. Кілька годин вона вовтузилась в ліжку, намагаючись знайти серед подушок і ковдри зручну позу, аби поспати хоча б трішки, але її зусилля були марними. Зрештою, вона змирилась з тим, що її бажання поспати програло її думкам, тому вона встала з ліжка і почовгала на кухню. Заваривши собі чашку зеленого чаю, вона вмостилась в позі лотоса прям на столі, таким чином вона мала чудовий краєвид нічого міста, яке відпочивало під зорями від денної метушні та галасу.

Її погляд стрибав по черзі з одного вогника на інший, доки вона намагалась зрозуміти, що могло спонукати людину зважитись на таке жахливе вбивство, як похоронити іншу людину живцем. Хто цей вбивця? Як він живе? Чи добре спить ночами після того, що накоїв? Яким чином він вибирає жертв? Якою логікою керується? І головне, чи будуть ще жертви? Поки що вдалось відкопати всі сім жертв і після ретельної перевірки, інших поховань не знайшли. Серед жертв, тіла Маші не було, і це посіяло ще більшу тривогу в душі Дагмари. Вона була більш ніж впевнена, що серед живих дівчини вже також немає. А отже, це дозволяло припускати, що десь може існувати подібне кладовище, і кількість жертв насправді значно більша ніж вони виявили на разі. І не виключено, що жертвами могли бути не лише лікарі. Від цієї думки, Дага ледь не випустила чашку з рук. Вона сфокусувалась лише на матеріалах Марії, не усвідомлюючи всього масштабу злочину. Рано на неї чекала довга і тяжка розмова з начальником. Але не це гнітило її найбільше, великим тягарем на душі було розуміння того, що їй потрібно про все це повідомити подрузі. В таких справах Дага завжди відчувала себе максимально безпорадною, тому що не вміла гідно виражати свої співчуття.

Поволі зорі почали танути в ранкових променях сонця, які крадькома проникли й в її квартиру. На мить Дага прижмурила очі, дозволивши собі трохи насолодитись цими променями, а потім заглянула в майже порожню чашку. Потягаючись, вона встала зі столу й увімкнула кавоварку. Маша зникла майже відразу після зустрічі з сином тієї утоплениці. Дагмара вже безліч разів прослухала аудіозапис розмови Марії з тим молодиком і постійно прокручувала у власній голові деякі фрагменти. По голосу вона намагалась проаналізувати емоційний стан учасників розмови. Адже, вона не бачила виразу обличчя хлопця, з яким він розповідав про те, як померла його матір. Але в його голосі не відчувалось ні краплини жалю по смерті рідної людини. Саме це привернуло увагу Дагмари, і саме тому вона вирішила також з ним зустрітись. Тільки вона вчинила інакше ніж Маша. Спочатку вона вирішила поїхати на місце, де за словами хлопця й покінчила із життям його мати, а вже потім зустрітись з ним. Саме це вона і збирається сьогодні зробити.

Дагмара міцно огорнула в руках гарячу чашку з кавою і поглянула на годинник, що самотньо висів на стіні. Вже перевалило за п’яту годину ранку. Дага підійшла впритул до вікна, спостерігаючи, як оживають вулиці міста. Поступово жвавішають, набираючи темпу. Люди починають метушитись, поспішаючи кожен у своїх справах. Від усвідомлення, що в такій метушні людина досить просто може зникнути без сліду, Дагмарі стало лячно. Люди стали занадто байдужими до проблем інших людей. А може, це вона просто подорослішала і нарешті зрозуміла, що така істина людського світу. Маша зникла в четвер близько восьмої години вечора. В літню пору вулиці, кав’ярні, парки переповнені людьми, які дорогою додому залишають там своє виснаження і втому, аби прийти додому і з чистими думками лягти спати. І серед цілого натовпу, не знайшлось ні однієї людини, увагу якої могла б привернути молода вродлива дівчина в білій мереживній сукні.

Саме так була одягнена Маша за словами її подруги, з якою вона встигла зустрітись перед своїм зникненням. Вони зустрілись в одній із кав’ярень, куди любили ходити ще будучи школярками. Тут готували дуже смачний лимонад і щоб трішки поностальгувати, вони вибрали саме це місце для зустрічі. За розмовою пролетіло кілька годин, і подруги попрощались. Маша сказала, що хоче трохи пройтись, аби поміркувати над однією справою. Ще дорогою додому, вона зателефонувала до сестри й невтомно щебетала про те, як скучила за рідним домом і про те, що, не зважаючи на ситуацію, все ж таки щаслива нарешті опинитися вдома. Сестра тішилась, адже вперше відколи Маша переїхала, вона чула в її голосі справжні нотки радості. Маша пообіцяла зателефонувати вранці наступного дня, і після цього сестри попрощались, не усвідомлюючи того, що прощаються назавжди. Наступного дня Маша вже не зателефонувала і через день також. Десь із глибини душі почали випірнати лихі передчуття, але Каріна все одно продовжувала берегти надію в серці, що сестра жива.

Поволі сонце підіймалось все вище, і людей на вулицях ставало все більше. Дагмара допила свою каву й вирішила прийняти ранковий душ, щоб освіжити не лише тіло, але й думки. Її плани потурбував телефонний дзвінок.

- Не спиш? — донісся в телефоні голос Дані.

- Виходить, не я одна,  — спокійно відповіла Дага.

- Тоді відчиняй, — промовив Данило, і з коридору донісся дзвінок домофона. Дага натиснула кнопку, відкрила свої вхідні двері, а сама пішла приймати душ.

Вона стояла під гарячим струменем води, роздумуючи над тим, що потрібно встигнути зробити за сьогодні, й зрозуміла, що день буде набагато складнішим ніж всі попередні. Раптом її ніс спіймав смачний запах, який доносився із її кухні. Вона вийшла з душу, й збагнула, що з одягу при собі має лише одну футболку. Обмотавшись рушником, вона вийшла з ванної кімнати й босими мокрими ногами почимчикувала на кухню.