Білченя зникло!

УВАГА!
Ця історія — результат моєї праці, часу й душі.
Книга є об’єктом авторського права. Будь-яке копіювання, розповсюдження чи публікація повністю або частково без письмової згоди автора заборонено. Всі права захищені.
Ця книга опублікована виключно на платформі «Букнет». Забороняється її розміщення на інших ресурсах без дозволу автора.
 

З повагою,
Енні Смарт

----- ----- ----- ----- -----

До обіду всі важливі справи були вирішені. Інспектор Філін зручно вмостився в кріслі-гойдалці біля відчиненого вікна. На колінах у нього лежала товста кулінарна книга, рецепти якої ще колись збирала його бабуся.

Він давно мріяв спекти щось смачненьке. Сьогодні роботи більше не було, тож настав ідеальний час для випічки.

Двері будинку, де жив Філін, ніколи не замикалися. Будь-який мешканець лісу міг прийти і попросити інспектора про допомогу. Саме в цю мить вхідні двері раптово відчинилися, і до кімнати вбігла схвильована білка.

— Інспекторе Філін! — закричала вона. — Допоможіть! Мій син зник!

— Спокійно, пані Білко. Розкажіть усе по порядку, — інспектор негайно відклав бабусину кулінарну книгу. Він підвівся з крісла і підійшов до несподіваної гості.

— Сьогодні вранці я хотіла спекти кекси з фундуком, — почала пані Білка, — але з'ясувалося, що у нас не залишилося жодного горішка.

Вона шморгнула носом і продовжила:

— Тож я пішла в ліс, щоб назбирати фундука. Я й не помітила, як швидко пролетів час... Запізнилася до школи, коли треба було забрати сина!

— Ви завжди забираєте його зі школи? — запитав Філін, водночас записуючи щось у свій зошит.

— У старому лісі він завжди сам приходив додому, — відповіла Білка, і в її очах знову з'явилися сльози. — Але ми переїхали сюди лише минулого тижня, і я хотіла забрати його заздалегідь, щоб він не загубився.

Інспектор запропонував пані Білці склянку води. Вона зробила маленький ковток і завмерла:

— А якщо він справді загубився? Інспекторе Філін, скоро вечір, а мій син сам у незнайомому лісі!

Подумавши трохи, Філін запропонував пані Білці піти додому, спекти кекси з фундуком і чекати на білченя. А сам вирушить до школи, щоб розпочати пошуки.

— Я піду з вами! — вигукнула Білка.

— Ви назбирали горіхів? — спитав інспектор.

— Так, — здивовано кивнула вона. — Але...

— Ну ось! — не дав їй закінчити Філін. — Ви залишитесь вдома й спечете кекси з фундуком, як і планували.

— Але ж я...

— Ви залишаєтесь вдома, пані Білко. Ваш син може повернутися будь-якої миті! — сказав інспектор серйозним тоном. А тоді додав м'яко: — Краще буде, якщо ви чекатимете вдома, а я візьму пошуки на себе. До того ж, ви ще не знаєте добре нашого лісу й можете заблукати. А я тут живу вже багато років і знаю кожну стежку.

— Але я... — знову спробувала щось сказати Білка.

— Ніяких «але»! — цього разу суворо перебив її інспектор. — Йдіть додому й печіть кекси з фундуком.

Філін швидко зібрав сумку, яку завжди брав із собою на розслідування. Туди він поклав лупу, маленький блокнот та інші важливі речі.

Білка та інспектор вийшли з будинку. На роздоріжжі вони попрощалися, і Філін поспішив до школи.