Нова робота

Глава 1

         Солодкий сон Катерини перервали крики сусідських дітей, що саме збиралися до школи.

- От спиногризи! У мене співбесіда на другу годину, а я змушена прокидатись через ці паскудні тонкі стіни! - злісно прокричали вона, намагаючись пробудити в них совість. Проте, це не спрацювало, і ніколи не спрацьовувало, але вона, чомусь, сподівалася на краще.

         Сьогодні їй нарешті випала нагода влаштуватися в приватну клініку. Чесно кажучи, це був центр для людей з психічними розладами, але зарплата хороша та і їй, в скрутному становищі, не перебирати вакансіями.

- Стільки вчитись аби потім сидіти без роботи, це я можу, - відгукувалась вона, коли друзі питали в неї про її справи.

Вона допізна вивчала всі аспекти роботи з якою їй необхідно було стикнутись, тому настрій в купі з криками малечі, не піднявся. Катя переглядала новини на смартфоні і прийшов час збиратись. Вийшовши з ванної, дівчина попрямувала до шафи.

- Що ж мені вдягти?

- Хоча щоб я не одягла - це навряд чи матиме значення, точно не для пацієнтів.

Критично оглянувши свій гардероб, вона зупинила свій вибір на чорних завужених брюках та блакитній сорочці з довгими рукавами.

- Строго, але яка різниця, що носити, якщо мене візьмуть то доведеться завжди ходити в халаті.

Легкий повсякденний макіяж і можна виходити.

Місце де вона мала працювати знаходилось неподалік монастиря, на фото взятих з інтернету, там була велика паркова зона, для прогулянок, а також басейн в підвалі центрального корпусу та маса інших речей для проведення дозвілля.

- Нібито не в психлікарню їду, а в елітний санаторій,- подумала вона про себе їдучи в метро і скептично переглядаючи фото на смартфоні.

Дорога до центра займала близько 40 хвилин, тому часу вистачало аби повторити основні типові питання, які задають на співбесідах.

Сам центр імені***** розташовувся в відносно безлюдному місці, оскільки знаходився на окраїні та не в популярному районі.

Мнучись перед головним входом, Катя роздумувала з чого краще розпочати розповідати про себе.

- Ай, можна подумати, в мене така багата біографія, тим паче, якщо вони запросили мене, то точно знаходяться в відчаї, в мене ж абсолютно ніякого досвіду роботи, окрім студентської практики.

 Вирішивши, що перед смертю не надихатися, дівчина увійшла і звернулася до жінки, що була в реєстрації.

- Доброго дня, мені назначено співбесіду на другу годину.

Жінка відволікалась від своїх справ і підняла на неї погляд.

- Вам на другий поверх, кабінет в кінці коридору, 28-й.

Подякувавши, дівчина піднялась і стала крокувати до вказаних дверей. На табличці був надпис "Завідувач відділення, *******Марія Станіславівна".

Постукала, дочекавшись доки дозволять увійти. Набрала в легені побільше кисню і зробила крок. За масивним дубовим столом сиділа жінка, приємні риси її обличчя, викликали довіру до цієї особи.

- Доброго дня, мене звуть Катерина Олександрівна, я записувалась на співбесіду на місце чергової медсестри, - дещо швидко промовила вона.

- Так-так, я чекала Вас, прошу присядьте,- вона кивнула в бік крісла, що стояло напроти стола.

- Не хвилюйтесь дорогенька.

Після основних питань щодо їх освіти та минулого досвіду роботи, жінка почала цікавитись особистими якостями дівчини.

- Не страшно було йти працювати в подібне місце? - поцікавилась Марія.

- Якщо вдумливо читати симптоми психічних розладів, то можна зробити висновок, що всі люди душевно хворі.

- Ха-ха, мені подобається ваш підхід. Деякі з наших працівників, потрапивши сюди, починали поводитись з нашими пацієнтами ніби вони діти. Всі ці сюсюкання замість того, щоб заспокоювати, часом , навпаки роздратовують їх. Поки що Катерина справила хороше враження.

- Майте на увазі, дорогенька, деякі з наших підопічних не прості люди, і не тому що душевно хворі, серед наших пацієнтів багато людей, що мають успішні та заможні родини, тому іноді не проявляють необхідної поваги до персоналу. Ви на це також не звертайте уваги.

- Більшість людей, що мають психоз, разом з цим мають якийсь із різновидів нарцисизму, тому зверхнє ставлення з боку психічнохворих - це стандартна і "нормальна" поведінка, для них, я маю на увазі. 

- Я бачу ви добре підготувались.

- У мене не було змоги оплатити ту спеціальність, яка б була мені до вподоби, але аби бути всебічно обізнаною, я вивчала та продовжую вивчати всі аспекти роботи з якою мені доведеться стикнутись.

- Що ж я познайомлю Вас із вашою колегою, вона все вам тут покаже, всі питання, що вас цікавлять Ви зможете поставити їй.

- Тобто...я вам підходжу?

- Звичайно, подивіться тут все, а потім оформим ваші документи.

В душі Катя зраділа, хоча вона ще мало тямила з чим їй доведеться стикнутись. Марія Станіславівна, вийшла із кабінету і попросила почекати її.