Глава 18

Еліза:

Тим часом наші чоловіки фехтували. І повинна визнати - таке видовище я бачила вперше. Двоє кремезних, статних і насправді вродливих чоловік розмахували мечами як у справжньому двобої, про який я читала тільки в книжках. Ми з графинею тихо зупинились, не бажаючи переривати цей, повний азарту, бій. Я намагалась спостерігати за обома, але як не крути, очі були прикуті тільки до Вествуда. Його рухи були чіткі і вправні, графові напевно було важко ухилятись. Але зненацька герцог стикнувся із моїми очима і через це супротивник вже давно б проштрикнув його мечем. На мить я затамувала подих. 
- Будьте уважні, ваша світлосте) - підкольнув його граф, поки той непорушно дивився на мене. 
- Еліза збила з пантелику бідолашного герцога) - додала і графиня, щиро мені усміхаючись, а потім попрямувала до свого чоловіка, ну а я, звісно ж, до свого. 
Волосся Едварда було скуйовджене, вираз обличчя щасливий і трохи стомлений, очі сповнені азарту та яскравого вогнику. Я піднесла руку та провела по його волоссю, щоб хоч трохи привести до ладу. Чоловік мовчки спостерігав за моїми діями.  
- Погляньте на кого ви схожі..- кажу тихо, ледь стримуючи сміх. 
- І на кого ж? - поцікавився той, ні на миль не поворушившись. 
- Пустоголового хлопчика) - все ж усміхаюсь, хоч насправді так не вважаю. Шабля пасувала йому більш за все. 
- Он як) - він кивнув головою, раптово взявши мою руку у свою та піднісши до своїх губ, залишив гарячий цілунок.- Для вас хто завгодно) 
- Едварде..- вихопилось у мене, коли його рука раптового лягла на моїй талії, а обличчя були впритул одне до одного - Що ви робите? 
- А що я роблю? - прошепотів той біля мого вуха, викликавши зграйку мурах. Це він так знущається з мене? 
- Це! - поглядом натякаю на його дії, поки сама вгамовую серцебиття. 
- Хіба обіймати дружину заборонено? - він щиро здивувався. 
- Ми у гостях ваша світлосте! - нагадую, помітивши як потемнів його погляд. Йому і справді не подобається коли я так офіційно звертаюсь до нього. Але чому? Всі ж так роблять. 
- Ще раз назвете мене ваша світлосте і я поцілую вас у всіх на очах! - посерйознішав Вествуд, а потім тихіше додав:- І зроблю це з неабияким задоволенням) 
Мої щоки раптово і помітно запалали. 
- Як скажете..- видаю, відчуваючи як його хватка слабшає і я нарешті змогла відійти на безпечнішу відстань. І саме в цей момент до нас підійшла його, з підозрілою усмішкою, сестра. Ох, невже побачила нас? 
- Братику, моя тобі порада - почала та - Якщо заплануєш бій, леді Елізу не бери в жодному разі! 
- Чому? - зненацька спитали ми удвох, від чого я ще більше зніяковіла. Та що ж таке? Що зі мною відбувається? 
- Бо програєш! - відповіла просто, а підморгнувши мені, додала:- Відволічешся на красуню дружину і все - мрець. 
Ох, навіщо вона це робить? Що намагається цим довести?
- Не сперечатимусь) - натомість ошелешив нас обох герцог, ще більше піднявши настрій своєї сестри. 
- Його світлість не сперечатиметься? - уточнила графиня - Я правильно почула? 
- Відколи це в тебе проблеми із слухом? - жартома спитав чоловік, так і на давши точної відповіді. 
- Я зрозуміла тебе, брате) - підморгнула натомість Шарлотта, махнувши рукою своєму чоловікові, який в цей час віддав мечі слугам. 
- Ми з Річардом підготували на сьогодні ще одну розвагу - з усмішкою мовила жінка, коли чоловік приобійняв її за талію - Ще й погода дозволяє це зробити) 
- Так. - схвально кивнув головою граф - Ваші світлості, запрошуємо вас на пікнік) 
- Це ти називаєш розвагою? - ледь не засміявся мій супутник, але не зі зла. Та все ж я дивлюсь на нього обурено. Його хтось вчив, як поводитись у гостях? 
- Запевняю, мій чоловік просто в захваті від цієї ідеї, Шарлотто) - беру ситуацію під свій контроль, раптово відчувши як його рука, міцно і водночас обережно окутала мою. 
- У захваті! - погодився і Вествуд, отримавши від сестри сповнений недовіри погляд. 
- Тоді ви готуйтеся - мовила та, звернувшись до чоловіків - А ми з герцогинею змінимо сукні) 
Ох, я й забула, що в таких випадках сукні міняються частіше, ніж потрібно. Доведеться і до цього звикати. 
Мій вибір впав на бірюзову сукню: легку, але стриману - саме те, що треба для пікніка. Колір сукні моєї подруги був дещо схожий, тільки фасон і тканина трохи відрізнялися. Оце я розумію, метальний зв'язок. 
- Моя люба - усміхнулась графиня, взявши мене попід руку - Ми неперевершені) 
- Погоджуюсь) - щиро усміхаюсь і ми разом прямуємо на заднє подвір'я, де на нас, при всьому параді, чекали наші ж чоловіки. 
Я зустрілась поглядом із Вествудом, поки він безсоромно мене розглядав. А тоді як справжній джентльмен допоміг мені сісти на коврик, ростелений на запашній траві. Ніколи б не подумала, що хтось із знаті таке полюбляє. Особливо герцог. Чи він це просто терпить? 
- Тут чудово) - зізнаюсь, оглядаючи їхнє подвір'я. Неймовірна кількість всього зеленого та квітучого. І квітів - просто незлічити. 
- Ти ще не облаштовувала свій сад, люба? - натомість спитала Шарлотта, трохи збивши мене з пантелику. 
- Ми з герцогинею були зайняті більш цікавішими справами - втрутився мій чоловік. Цікаво, що саме він має на увазі за "цікавішими" справами? 
- Як я могла забути? - радісно сплеснула у долоні жінка - У вас ще ж медовий місяць не закінчився) 
Авжеж, медовий місяць. Я й сама про нього забула. 
- Опісля, моя дружина зможе змінити що завгодно: від кольору стін в замку до дороги в саду. - продовжував той. Он як. Я ще згадаю йому ці слова. 
- Сподіваюсь, люба Шарлотто, ви мені в цьому допоможете) - граю під його скрипку. 
- Ох, маю за честь допомогти герцогині) - яскраво усміхнулась та, що й на душі потеплішало. 
- Леді Елізо - звернувся до мене і граф - Ви коли небудь їздили на конях? 
- Так. - кажу, намагаючись не дивитись в сторону свого чоловіка, а то б почала голосно сміятися. - Ще з малку до цього привчилась..
- Справді? - щиро здивувався той - Можемо і перегони влаштувати? 
- Якщо хочете програти, то не раджу) - втрутився Вествуд. 
- Отже леді Елізі, вже доводилось вас перемагати? - уточнив жартома. І я насмілилась відповісти першою: 
- Повірте мій лорде, донька барона ще й не на таке здатна) 
- Але я ще відіграюсь) - з дивною усмішкою мовив герцог, привселюдно цілуючи мою руку. Подих як завжди перехопило, а щоки покрились рум'янцем. Та що ж таке? Мені це не подобається. 
- Сумніваюсь братику - додала його сестра - Я впевнена в тому, що леді Вествуд переможе тебе в усьому.
- Ви мені лестите, графине..- заперечно хитаю головою. 
- Це ми скоро перевіримо. - натомість промовив чоловік, кинувши на мене багатозначний погляд. Ох, та хай хоч турнір влаштує, я прикрашу його герцогське нудне життя.