Глава 10

Едвард: 

Еліза поводилась дивно: не поснідала як годиться, не дозволила поцілувати руку і взагалі трималась осторонь. Впринципі, як і в перші хвилини знайомства, але по іншому, ще більш віддалено, ніби я вже чимось образив її. Навіть не дивилась на мене, сухо відповіла на комплімент і швидко зникла за дверима їдальні. Стала не з тієї ноги? Чи не виспалась? Геть не розумію цю дівчину. Стала герцогинею, але настрій міняється як погода за вікном. Хоча, яке мені діло? Не набридає. Ніби виконує свою роль. Чого ще бажати? 
- Ваша світлосте! - щойно пішла моя дружина, з'явився Вінсент, явно не очікуючи, що ми так швидко поснідаємо - Все гаразд? 
- Чому питаєш? - піднімаю брову, чекаючи на його думку. 
- Зіткнувся в коридорі з леді Елізою - спокійно відповів чоловік, продовжуючи - Вона була надто стурбована, здається навіть засмучена. 
Засмучена? Що могло трапитись? 
- Ви посварились, ваша світлосте? - спитав той, розуміючи, що я немаю жодних пояснень. 
- Вінсенте, хіба ти чув якісь крики? - дивуюсь - Мені ні до чого зайві проблеми. 
- Авжеж. Вибачте мілорде. - схвально кивнув головою радник, проте згодом додав:- А можливо герцогиня почула нашу розмову? 
Невже справді? Ох, ще цього мені бракувало. 
- Гадаєш, підслуховувала? - кажу, і сам на секунду про це задумуюсь. Не хочу з нею сваритись, та й ображати також. 
- Що ви, ваша світлосте, я зовсім не про це..- Вінсент змінився на обличчі - Герцогиня могла почути випадково, тому і образилась. 
- Гаразд, це немає значення. - ухиляюсь від подальшої розмови - Схиляюсь до думки, що моя дружина нічого не почула і в неї просто поганий настрій. У всіх же він буває?! 
- Як скажете мій лорде. - схвально кивнув головою чоловік, хоч погляд був сповнений недовіри. Знаю, як все це виглядає. І розумію, що таки вчинив неправильно, але ж не піду я вибачатись так і не знавши напевно. 
- Ледь не забув - вкорте мовив радник - Вам лист від графа Вествуда! 
Знову? Щось дядько надто часто їх присилає. 
- І? Там щось важливе? - уточнюю чи взагалі варто брати його до рук. Бо якщо це ще одна грошова послуга, то я немаю наміру зайвий раз читати його жалісливих прохань. 
- Гадаю на цей раз, вам варто глянути. - відповів той, вручаючи листа і залишаючись осторонь, чекав подальших вказівок. Ох, ну що ж, гаразд, побачимо чого хоче граф. 
"Ваша світлосте. Любий племіннику. Прийми мої вітання з нагоди заручин. Радий, що ти дослухався до моєї поради. Звісно, Відень не замовк, але чутки про нову герцогиню швидко замінюють погані та розлітаються набагато швидше. Ти вчинив правильно, як личить герцогу. 
Очікую на якнайшвидше знайомство з її світлістю леді Вествуд. Кажуть, вона ще й та красуня. Невже справді закохався, племіннику?
З повагою, граф Вествуд." 
Ти ба який великодушний. Привітав із зарученами. Навіть не забув про похвалу. Ще й познайомитись із моєю дружиною забажав. Справжній, щиросердний дядько. Якби я не знав його жадібну та брехливу натуру, легко б попався на хороші слова та вітання. Але напевно, не в цьому житті. 
- Дядько хоче познайомитись із герцогинею..- відповідаю на мовчазне питання радника, який пильно за мною спостерігав. - Висловив похвалу і вітання. 
Стільки честі на одному аркуші паперу. Лорд Річард добре постарався. От тільки навіщо йому знайомитись з Елізою? Його ніколи не хвилювало хто зі мною поруч. Що цього разу він задумав? 
- Тож яким буде наказ ваша світлосте? - натомість вкорте спитав чоловік - Написати лист-запрошення для графа?
- Ні! - зупиняю потік його думок - В жодному разі. Запросимо, коли влаштуємо бал на честь герцогині. Ні на день раніше. 
- Як накажете! - схвально кивнув головою Вінсент, а потім ніби щось згадавши, додав:- Щодо балу: коли починати приготування? 
- Це тобі варто спитати не в мене, а в герцогині. Зрештою це на її честь. - згадую про свою дружину, досі не взмозі збагнути чому вона так поводилась. І якщо чесно, мене це хвилювало. Трохи. 
- Тоді з вашого дозволу я негайно поговорю з її високістю. - вікланявшись, мовив радник і тільки після моєї згоди покинув кімнату, залишивши мене наодинці із думками. Думками, які в той час були прикуті до новозваної дружини. Що ж ти робиш зі мною, блакитноока?