Глава 1

Еліза: 

Герцог підіймається з колін, так і не відпустивши мою руку. А очі присутніх видають стільки емоцій, що почуваю себе сірою мишкою, у пастці голодного вовка. Підіймаю погляд на батька і бачу хижу, задоволену посмішку. Навколо тиша, музика стихла, перешіптування людей лунали у такт із моїм серцебиттям. Я не могла мовити і слова, наче досі не розуміла, що зараз відбувається. 
- Леді і джентльмени - красномовно заговорив винуватець свята - бачу здивування у ваших очах і хочу його розвіяти. 
Тоді легко переводить на мене погляд, тепло усміхається, ніби ми знайомі все життя і ця пропозиція - дарунок долі. 
- Леді Еліза Грейсон ласкаво погодилась стати моєю дружиною і я невимовно щасливий! - продовжував герцог, поки я намагалась розібрати значення його слів. Погодилась кажеш? Голосом батька? Але я мовчала, бо знала, що кожне моє слово дорого коштує, особливо в присутності барона. 
- Чому музика стихла? Грайте панове! Грайте! - бадьоро мовив Вествуд, і знову поглянувши на мене, додав:- Подаруєте танець, моя леді? 
Я киваю, бо не знаю куди бігти, щоб втекти. Та й де гарантія, що мене не зловлять? 
- Ви й слова не мовили, блакитноока) - з тою ж усмішкою промовив герцог. Ох, його аж настільки веселить ця затія?  Але тоді чому саме я стала його іграшкою? 
- Хіба вам не достатньо слів батька? - питаю у відповідь, всіляко уникаючи його погляду. 
- Ваше слово важливіше! - продовжував чоловік, а я ледь стримувалась, щоб не дати ляпаса. 
- Справді? - піднімаю брову у здивуванні - І чому ж ви не дочекались моєї згоди, ваша світлосте? 
- А ви б змогли мені відмовити? - самовпевнено спитав той, змушуючи мої щоки запалати. 
- Присутність гостей і мого батька - не дали такої ласки! - тепер з викликом дивлюсь у його темно-зелені очі. 
- Не хочете стати герцогинею? - ще більше здивувався чоловік, а в його словах були відчутні нотки сарказму. 
- Хіба донька барона гідна такого звання? - питаю, копіюючи його тон. 
- А ви гострі на язик, леді Елізо) - з насмішкою мовив герцог, поки в його очах палав дивний вогник. Він ще й знущається з мене? 
- А ви надто безглузді, як на герцога! - кажу у відповідь, раптово замовкнувши. У мені спалахнула хоробрість чи що? І звідки ж вона у мені тільки береться? Ще й у такі моменти? 
- Перепрошую? - тепер і брови чоловіка вигнулись від шоку. Не чекали такого, ваша світлосте? 
- Шлюб герцога із донькою звичайного барона..- повільно констатую факт - Це ж точно не про кохання з першого погляду! Тоді для чого цей цирк? 
Вествуд тільки ширше усміхнувся, а його рука, що легко лежала на моїй талії, ще більше наблизила моє тіло до нього. Я непомітно здригнулась, намагаючись приховати, що його дотики, були немов сильні опіки і тіло реагувало на них по зрадницьки. 
- Ви розумніша ніж я думав..- прошепотів герцог, буквально за міліметр від мого обличчя.
- Отже, книги таки корисні) - теж ледь шепочу, щоб відновити дихання. 
- Он воно що.. І яка література вас цікавить, леді Елізо? - не скорочував відстані чоловік, від чого мої щоки покривались ледь помітним рум'янцем.
- Ви не дали відповіді на моє питання, ваша світлосте! - кажу, змушуючи його попустити хватку та хоч трохи звільнити мій простір, який і так зайнятий танцем. 
- Про все потім) Обіцяю! - мовив той, ніби відмовляючись від точної відповіді. 
- І я маю вірити вашим обіцянкам? - дивуюсь, почувши, як музика по трохи стихає. Ох, ну нарешті. 
Натомість, герцог показово цілує мою руку, і зустрівшись з моїми очима, додає: 
- Тоді вірте мені) 
І зникає в натовпі людей, залишаючи мене саму: ошелешену, стомлену і повну відчаю. А потім я опиняюсь в руках іншого чоловіка, бо нас із батьком чекає серйозна розмова.