Пролог

Вийти заміж через борги батька - точно не входило у список моїх мрій. Ба більше, його не хвилювало навіть те, ким буде той чоловік: головне, щоб зміг закрити всі його борги, звичайно ж, в обмін на мене. Спитаєте, що в мені такого особливого? Напевно це відомо тільки Богу. Я звичайна донька барона, з багажем мрій позаду, блакитними очима та русявим волоссям. Зовнішність юної баронеси - нічого особливого. Та один бал перевернув все моє життя. І тепер щоразу в моїй пам'яті спливають одні й ті ж картини: люди, раптовий дотик, і він - герцог Вествуд. Той самий, чутки про якого ширяться всім Віднем. І тепер він стоїть переді мною. В центрі зали. Тримаючи за руку. 

- Ваша світлість? - видаю здивування, поки мій погляд показує більше страху, ніж я можу відчувати насправді. 
- Як я можу звертатись до вас, блакитноока? - спитав натомість герцог, пильно дивившись в очі та міцно стискаючи руку. 
- Еліза Грейсон, ваша світлосте..- відповідаю, поки серце б'є шаленими обертами. Що йому від мене потрібно? Та ще й посеред балу? 
- Донька барона? - ніби уточнював, а ніби стверджував той, на мить відвернувши погляд. 
- На жаль...- тихо, додаю для себе, надіючись, що він не почув. 
- Леді Елізо, станете моєю дружиною? - раптово мовив герцог, опинившись переді мною на коліні, продовжуючи міцно стискати руку. Увага гостей миттєво опинилась на нас, а я стояла мов вкопана, не вірячи власним вухам, ще міцніше стискаючи поділ своєї сукні. 
- Авжеж стане, ваше світлосте! - позаду мене лунав голос батька, поки моє тіло пронизала зграйка мурах. А коли моєї руки торкнулись вуста Вествуда, я геть осторовпіла, забувши як дихати. Єдине усвідомлення, що приходило в голову - батько добився свого. Я - звичайний пішак. Але як до цього причетний герцог? І яка йому користь від шлюбу зі мною? 
 

Любі читачі, починаємо нову пригоду з новими героями. Сподіваюсь на вашу підтримку, лайки та коментарі. Запевняю, для автора - це дуже важливо. І нехай твориться жива історія ✨

Ваша Марта💜