Розмова

– Вона прокинулась!

В Діани боліла голова. Що відбувається? Де вона?

Діана відкрила очі. Вона знаходилася на ліжку, в кімнаті. А чому вона в ліжку? Невже все скінчилося? Діана потерла рукою очі, пригадуючи останні події. Пам’ятала, що їй стало погано після того, як хтось почав забирати енергію. А потім вона зомліла.

– Що сталося? – запитала Діана,

В кімнаті сиділо багато люду.

– Багато чого, – гмикнула Яна. – Але ти молодчинка.

– Справді, – мовив Лу. – Водяники все ж здалися.

Діана пригадала, що бачила білий прапор… Отже, це була перемога?

– Ну, Слава Богу! – зітхнула Діана і знову впала на ліжко.

– Хіба тобі не цікаво, що відбулося? – запитала Ліна.

– О, ми тут довгенько з’ясовували це, доки ти спала, – сказала Ромка.

– Та тут ціла детективна історія була, – усміхнулася Лола.

– А скільки я спала? – чомусь вирішила спитати Діана.

– Добу, якщо не більше, – усміхнувся Ян.

Діана обвела кімнату поглядом. Тут зібралися всі друзі: Лу, Яна, Ромка, Ліна, Ян… А от Ніка Діана не побачила. Цікаво, де він? Та й сестри його не видно. Також в кімнаті були тато з мамою, пані Катрина, Лола, її хлопець, Давид, дідусь Павло, Емелі, Люсі та й інші люди з племені вогню.

– То що відбулося? – перепитала Діана.

Довкола всі опустили очі.

– Ми спробуємо розповісти… – почала Яна.

– Може, ми вийдемо? – запропонувала пані Катрина. – Нехай друзі поговорять.

Інші погодилися. За хвилину, Діана залишилася наодинці з друзями.

– Так от, – мовила Ліна першою, – справа в тому, що серед нас був зрадник який таємно бачився з народом води.

В Діани всередині все похололо. Про кого це вони? Невже про Ніка?

– Саме ця людина й повідомила код до «Преміум-Во», – продовжила Ліна. – І вона хотіла завадити нам зупинити водяників. Тобто, забирала в тебе енергію.

– Х-хто це? – боязко запитала Діана.

– Це… – почав Лу. – Це Рита. Сестра Ніка.

Діана зітхнула.

– Фух, – мовила вона. – Слава Богу.

Друзі здивовано глянули на неї.

– Ну… – зам’ялася Діана. – Тобто, в цьому, звісно, немає нічого хорошого, але я думала, що буде гірше.

– Ти думала на когось іншого? – округлила очі Яна.

– Ну-у, – протягнула Діана. – Просто, останнім часом дехто себе ду-уже підозріло поводив…

– Якщо ти про Ніка, – мовив Ян, – То я теж про нього думав. Він весь час кудись ночами зникав.

Діана кивнула. Виявляється, Ян теж це помітив.

– Отже, він з нею ходив? – здивувалась Ромка.

– Виходить, що так… – мовила Яна. – Цікаво, невже вони його примусили?

– Треба буде самого його про все розпитати, – запропонував Лу. – Певно, він нам розповість.

– Та хто його знає, – пирхнула Ліна.

– А Рита, до речі, зникла, – мовила Ромка. – Кажуть, що вона до водяників поїхала…

– Можливо, – подумала вголос Діана.

– Але головне, що ми перемогли, – нагадав Лу.

– Не ми, а Наум, – виправила Ліна.

– Не Наум, а Діана, – виправила її Романка. – Хоча ні, вони обоє добре постаралися.

Діана зрозуміла, що чогось вона не знає і тому запитала:

– А що за Наум?

– А, ти ж не знаєш, – згадав Ян. – Це новий цар водяників.

– Як – новий? – здивувалася Діана.

– Загалом, на головному кораблі теж відбулася сутичка, – мовила Ліна. – коли цар Анрутаз відправив всю свою варту на те, щоб вони підливали воду, то Наум зміг пробратися до царя.

– Наум – це один із солдатів в армії, – пояснив Лу. – Він ходив раніше до Анрутаза, щоб попросити його змінити методи правління. Але коли цар не погодився, то Наум вирішив стати новим царем, поборовши Анрутаза.

– Так от, – продовжила Ліна. – Наум явився до царя і попросив про двобій на мечах, у якому здолав Анрутаза. А тоді він проголосив себе новим правителем і закінчив війну.

– Нічого собі, – видихнула Діана. – Не думала я, що таке може відбуватися під час вирішальної битви на війні.

– Еге ж, – підтримала Яна. – Потім цей Наум прийшов до нас і розповів це все. Він ще хотів побачитися з тобою, але побачивши, що ти спиш вирішив завітати пізніше.