Прогулянка

Дата ймовірного прибуття водяників стрімко наближалася. Діана весь час мала бути напоготові. Вночі спалося погано, апетит пропав, весь день Дівчинка була неуважною та задумливою.

– Ти занадто багато переймаєшся майбутнім, – мовила одного разу Яна подрузі. – Якщо так далі буде, то й у вирішальну мить ти також будеш такою ж неуважною.

– Я знаю, але… – пробелькотіла Діана й зітхнула.

– Та я тебе розумію, – Яна опустила очі. – Розумію, та нічим не можу допомогти…

– Чому ж це? – здивувалась Діана. – Ти й так мені допомагаєш. Весь час, до речі. Ти мене підтримуєш – і це найважливіше.

Яна сумно усміхнулася. Звісно, Діані було важко не думати про щось інше, крім майбутньої битви, а ось Яна мабуть, хвилювалася як порозумітися зі своєю мамою. Від усіх цих думок голова здавалася важкою, Діану весь час хилило на сон, хоча спати не хотілося.

Раптом в кімнату увірвалися дід Павло, пані Катрина, Лу, Ліна, Ян і… Лола. Діана аж з ліжка зіскочила, побачивши сестру.

– Діано! – зраділа Лола. – Як же ми давно не бачилися!

– Я скучила! – Діана обійняла сестру. – А мама з татом теж тут?

– Звісно, – усміхнулася Лола. – Все Центральне плем’я тут зібралося! О, привіт, Яно!

Яна теж привіталася з сестричкою і не дивилася на пані Катрину.

– Я знаю, Діано, що тобі зараз не дуже легко, – мовив дід Павло. – Тому, в мене виникла ідея, яку пані Катрина із задоволенням підтримала.

Діана глянула на пані Катрину. Та не змогла приховати радісної посмішки.

– Ми вирушаємо в місто! – вигукнула вона. – В місто, до звичайних людей. Це має допомогти нам усім розвіятися!

Діана здивовано підняла брови. Звичайно, вона не проти була відвідати місто, але не вважала, що зараз найбільш підходящий момент.

– А ви впевнені, що зараз… – почала несміливо Діана, але її перебила Ліна:

– Я теж не думаю, що саме зараз час піти на екскурсію до міста, – сердиті нотки відчувалися в її тоні. – Зараз Діані потрібно тренуватися, щоб бути готовою в будь-який момент!

– Та вона від цих тренувань з глузду з’їжджає! – заперечив Лу. – Думаю, розважитися в місті було б найкращим… антистресом!

– Немає в мене ніякого стресу, – пробурмотіла Діана.

– Ой, ну я тебе прошу, – підтримала позицію Лу Яна. – Ти останнім часом на зомбі більше схожа, ніж на володарку блакитного вогню.

– Все! Вирішено! – вигукнула пані Катрина. – Ми всі йдемо розважатися!

– Юху! – зрадів собі дід Павло. – Давненько я не розважався!

– Тільки Ви, дідусю, – мовила Лола, – обережніше там.

– Та, нічого зі мною не станеться! – засміявся дід Павло. – Згадаю молодість!

Діана була трохи збентежена таким рішенням, але згодом і сама погодилася. Відпочити трохи від цього всього було б непогано. Тому, за годину пані Катрина вже відчинила портал на околицю міста. До їхньої компанії ще приєдналися Нік, його брат Давид та сестра Маргарита.

Перше відчуття – сильний холод. Авжеж, тут була зима, а довкола лежав білий-білий сніг. На щастя, дід Павло здогадався прихопити трохи теплого одягу.

– Давайте спочатку підемо в кіно, – запропонувала Рита.

– О, я там давно не була… – зітхнула Лола.

– Ну, тоді, давайте підемо, – мовила пані Катрина. – Я не проти.

Після відвідування кінотеатру компанія вирішила ще погуляти в місті. Друзі цілі дві голини провели в торговому центрі! Навіть дідові Павлу сподобалося, як працюють ескалатори, не кажучи вже про Лукаса. Дівчата майже весь час розглядали вітрини магазинів з одягом, а Лола навіть встигла купити якийсь журнал, щоби вдома роздивитися, що зараз в моді. А найбільше, певно, усім сподобалися магазинчики з сучасною технікою. Пані Катрина все розпитувала в Діани, як працює той чи інший прилад і для чого ним користуватися, хоча дівчинка і сама деякі штуки бачила вперше.

Згодом Лу вмовив усіх піти в парк. Там було багато атракціонів, солодощів, а також на центральній площі стояла велика ялинка, яка вся світилася в різнокольорових ліхтариках. Авжеж, тут нещодавно святкували Новий рік!

– Точно! – згадала Яна. – Новий рік же…

– Я й сама забула… – пробурмотіла Діана.

– Новий рік..? – здивувалась Ліна. – Це що, свято якесь?

– Так! – одночасно вигукнули Діана та Яна.

– А що тут святкувати? – здивувався Ян.

– Новий рік, звісно, – засміялась Яна.

– Це свято, коли минає Старий рік і приходить Новий, – спробувала пояснити Діана.

– А хіба рік живий? – здивувалась Лола.

– Ну, це так, образно говорять, – мовила Яна.

– Просто в ніч з тридцять першого грудня на перше січня, – сказала Діана, – починається наступний рік.

– О, то це тоді, коли в нас День Вогню! – зраділа Ромка.

– А, ну так, – відповіла Діана. – В нас на Новий рік, до речі, теж багато чого цікавого.

Діти роззирнулися довкола. Крім ялинки, тут було багато невеличкий магазинчиків, все довкола в сяйливий різнокольорових вогниках…