Перед святом

Дні минали швидко. Кожну середу пані Катрина проводила з Діаною тренування, на якому покращували техніку «труби». Діана збагнути на встигла, як почалися зимові канікули. Вони мали тривати цілий місяць!

Саме на цих канікулах і мало відбутися Свято Вогню. Воно святкувалося в шестиповерховій будівлі, яка мала назву «Преміум-Во». Територія була надійно захищена, а потрапити туди можна було тільки за спеціальним кодом, який учням вже мали повідомити незадовго до свята. До того ж, щоб потрапити у «Преміум-Во», потрібно повідомити охоронцям всю інформацію про себе: ім’я, колір вогню, де проживаєш, де навчаєшся тощо.

Святкування Дню Вогню завжди триває добу – з тридцять першого грудня по перше січня. Переночувати можна в «Преміум-Во», проте там, зазвичай, ніхто не спить. У Час Вогню, коли настане північ, всі обмінюються подарунками. На кожен подарунок обов’язково потрібно приклеїти емблему вогню – на щастя, удачу та благополуччя. Також дарують вітальні листівки з магічними знаками, які потрібно спалити найближчим часом. І чим швидше ти спалиш листівку, тим більше щастя та благополуччя в тебе буде.

Коли вже залишився всього тиждень до свята, пані Катрина зібрала всіх своїх учнів на зборах, та повідомили правила поведінки на святі. Також оголосила код, за яким можна потрапити у «Преміум-Во» і сказала, що всі бажаючі отримати гарне вбрання на День Вогню можуть підніматися в жовту залу за ним. Звісно, дівчатка одразу ж після зборів вирішили туди піти.

Зала поділялася на дві кімнати – для дівчаток та для хлопців. Діана, Ліна, Ромка та Яна пішли за вибором наряду в дівчачу кімнату, а хлопці в свою.

– Ого! – охнула Ліна. – Скільки ж тут їх!

– Нічого собі… – прошепотіла Діана.

Можливо, вона не такий великий любитель суконь, проте тут їх було справді багато. До того ж, вони всі були неймовірно гарними. Сукні переважно були в тонах вогню – жовтий, оранжевий, червоний… Та всі їхні відтінки.

Ліна одразу ж кинулася до червоно-бордової сукні з перлами-намистинками на ній. Та на її нещастя, ця сукня приглянулася ще одній дівчинці, тому за декілька секунд дівчатка почали суперечку. Проте Діана не стала зважати на них – дівчинка теж почала підшукувати собі сукню.

Яна одразу визначилася – в її руках була ніжно-жовта атласна сукня з мереживними манжетами. Діана подумала, що така сукня точно підійде Яні, тому попросили подругу приміряти її.

Тим часом і Романка знайшла для себе сукню – оранжево-персикову з плавним переходом між кольорами. Ця сукня виділялася своїм великим вирізом на спині. Ромка теж вирішила приміряти її.

Діана все ж не могла визначитися з сукнею. Якщо їй і подобалась якась, то її або забирала інша дівчинка, або ж був не її розмір.

Раптом Діана побачила в кутку гардеробу цікаву сукню, яку на щастя, там мало хто помічав, та й розмір виявився якраз для Діани. Вона була ніжно-оранжевого кольору з орнаментом біля полу спідниці – яскраво-червоним вогнем. У сукні не було бретельок, трималася вона завдяки зав’язок атласними стрічками на спині. До неї в комплект йшли червоні, як і вогонь, рукавчики. Вони одягались на руку і майже всю її прикривали, на вказівний палець одягалася петелька. Виглядало дуже елегантно.

Діана теж вирішила приміряти цю сукню та показати подругам. До дорозі до примірної Діана перестріла Ліну, яка з переможним виразом обличчя тримала свою червоно-бордову сукню.

– Ми вирішили, – мовила подруга до Діани, – що, кому сукня більше підійде, той і візьме її. Дівчата, що були поруч, сказали, що мені ця сукня більше підходить.

Ще б пак! Червонувате волосся Ліни чудово підходило до цього вбрання.

– Ну, що ж, – продовжила Ліна. – Я піду ще якийсь аксесуар підберу.

І дівчинка побігла до інших рядів. Діана ж швиденько приміряла сукню та знайшла подружок, щоб показати.

– Вау! – здивувалась Ромка.

– Яка гарна… – охнула Яна.

– Чудова… – додала Ліна. – Тобі дуже личить.

– Дякую. До речі, вам теж ваші сукні пасують.

– Я вже й сумочку підібрала, – похизувалась Ліна. – Гляньте.

Дівчинка продемонструвала подругам вишукану бордову сумочку на срібному ланцюжку.

− А я таку візьму, – мовила Яна, беручи в руки білу сумочку з бантиком та недовгою ручкою.

– В мене ось що, – сказала Ромка, показуючи невеличку оранжеву сумочку-гаманець.

Діана ж вибрала червону сумочку на довгій шлейці. Згодом, дівчата переодягнулися, зібрали свої наряди та пішли назад до кімнат. Домовилися, що після обіду будуть робити листівки.

Це виявилося доволі цікавим заняттям. Спочатку робиш заготовку, прикрашаєш її, малюєш магічні знаки. Також пишеш побажання, привітання. Обов’язковим орнаментом є емблема племені вогню.

***

Ось, і настало тридцять перше грудня. Рано-зранку учнів приватної школи пані Катрини зібрали біля головного входу, де всіх садили в карети, які їхали до «Преміум-Во». Діана їхала разом з Яною, Ніком, Лу та ще двома невідомими учнями зі школи пані Катрини – двома дівчатами. Виявилось, що вони навчаються в цій школі третій рік. Перша, що сиділа біля вікна, була з яскраво-рудим хвилястим волоссям та зеленими очима. Форма обличчя була кругленькою, на ньому було трішки веснянок. Шкіра світла, гладенька. Загалом, красуня. Погляд у дівчинки був трохи гордовитий.