Знайомство

Пообідавши, діти зібрали речі і стали около прапорця. Залишалось п’ять хвилин до відкриття порталу. Чотири… Три… Дві… Одна…

В повітрі Діана помітила ледь видні іскорки. Потім розгорівся вогонь і утворив вогняне коло. Все було так само, як і в Діани, тільки портал був червоного кольору.

– Ходімо? – Лу подивився на сестер.

Вони кивнули. Хлопець перший ступив у портал, за ним Яна, а потім Діана. Вийшли діти у лісі, тільки дерева у ньому були зовсім не такі, як зазвичай – стовбури сірого кольору, а на гілках не було жодного листочка. Здавалося, що в цьому лісі не було жодної живої частинки, а довкола була тиша. Мертва тиша. Навіть сонце світило по іншому – якесь воно холодне було.

– Брр… – сказав Лу. – І як в такій місцині може знаходитися щось живе?

– Знаходитись тут може тільки той, – почувся незнайомий голос. – Хто може керувати вогнем.

Діана обернулась і побачила дівчинку, на вигляд років десяти. Волосся, мідного кольору, було зв’язане у хвостики, очі були жовтуваті. Зросту вона була невисокого, нижча за Лукаса. Одягнута вона була в чорний одяг, який, певно, вважався шкільним.

– Привіт, – дівчинка усміхнулась. – Мене звати Кароліна і я вас буду проводити до ЦАПу.

– Ти хоч у якому класі? – хихикнув Лу і подивився на дівчинку.

– До твого відома, – дівчинка переможною усмішкою поглянула на хлопця, – я на червоному рівні, а вчуся в одинадцятому класі. І скоро вже перейду до дванадцятого. Подивимось, на який ще ти поступиш.

– Не може такого бути, – сказав Лу, і далі усміхаючись. – Ти якась мала для дванадцятого класу.

– Мені одинадцять, – сказала Кароліна. – А тобі, я бачу, не більше. Ну то що, познайомимось? Мене можна називати Ліною.

– Я Діана, а це мій брат Лукас і сестра Яна, – показавши на всіх рукою, відповіла Діана.

– А не можна було якогось хлопця прислати? – і далі говорив Лу. – А то одні дівчата довкола. Вдома три сестри, і тут три дівчинки. І як в такому середовищі має виживати бідний хлопчик?

– Бідненький ти наш, – дещо глузливо сказала Ліна, а потім продовжила, – ми тут недалечко живемо, а вдома у мене є брат, тож буде тобі хлопчик.

– Ура! – зрадів Лу. – Нарешті.

– Ти живеш у Мертвому Лісі? – запитала Діана.

– Так. У хатинці, за пів години ходьби від школи. Мій батько працює одним із вчителів в Академії, а мама кухаркою в шкільній їдальні. Ви переночуєте у нас, а потім вас поселять у Житловому корпусі.

– Зрозуміло.

– А які предмети ведуть в Академії? – запитала Яна.

– Їх п’ять: ранкова медитація, урок вогню, фізична підготовка, історія племені вогню і бойові мистецтва. Кожен день однаковий розклад, кожен день ці п’ять уроків.

– А чим відрізняється фізична підготовка і бойові мистецтва? – поцікавилася Діана.

– На бойових мистецтвах вивчають застосування вогню в бою, – відповіла Ліна. – Але без фізичної підготовки ви не зможете зробити ніякого прийому.

– А що ви робите на фізичній підготовці? – запитала Яна.

– Качаємо прес, віджимаємось, підтягуємось, робимо розтяжку.

– О ні… – простогнала Яна, в якої з фізкультурою не все було добре.

– А покажи якийсь прийом з бойового мистецтва, – попросив Лу. Здається, він досі не вірив, що така дівчинка може вчитися в дванадцятому класі.

– Такий? – запитала дівчинка, підстрибнувши і зробивши бокове сальто в повітрі. Її одна нога залишила червоний вогняний слід, яким можна було добряче ошпарити суперника.

– Ого… – своє захоплення Лукас не міг приховати.

– Навчишся теж, якщо будеш старанно вчитися, – дівчинка знову переможно всміхнулася.

– Круто! – вихопилося в Діани.

– А який урок тобі подобається найбільше? – знову запитала Яна. Діана знала, що якщо її подруга так когось «допитує», то ця людина їй, певно, симпатична.

– Найбільше мені подобаються медитації, – відповіла Ліна. – На них можна дуже добре розслабитись, знайти контакт з вогнем. Саме через те, що мені подобаються медитації, я одна з найкращих учениць школи і в мене червоне полум’я.

– Як це в тебе червоне полум’я? – здивувався Лукас. – Цього не може бути!

– Чому це? – здивувалась Ліна.

– В тебе не яскраво-руде волосся. Вогонь в тебе має бути жовтий або оранжевий! Та й родина твоя, скоріш за все не може мати таких здібностей!

– Так! – обурилась Ліна. – В мене мама керує жовтим полум’ям! Тато оранжевим! А брат від народженням теж оранжевим, але скоро вже буде червоним! А я від народження керую червоним!