Перші кроки

Незабаром і настав завтрашній день. Спочатку, коли Діана прокинулась, то вона не відразу зрозуміла, де знаходиться. Тому, вона спросоння шукала свій одяг у Яниному ліжку, адже за її словами там мала б бути шафа. Своїми пошуками Діана розбудила подругу, яка їй і нагадала, де вони.

Через пів години, дівчата спустились вниз на сніданок. І потім вся сім’я, поснідавши, зібралась і вирушила до діда Павла. Він зустрів їх привітно і запросив сісти на диван.

– Я зібрав вас усіх у своїй оселі для того, – почав дідусь, – щоб обговорити пару важливих моментів. Як ви знаєте, вчора до вас приїхала ваша сестра.

– Точніше, дві сестри, – виправив Лукас.

– Так. Діана вам показувала, якого кольору в неї вогонь?

Всі, крім Яни, Оксани та Тараса заперечно похитали головами. Павло усміхнувся.

– Запали, – сказав він Діані. – Просто вогник на кінчиках пальців.

Вона клацнула пальцями. З другого разу невеликий бліденький вогник затанцював на кінчиках пальців. І він був справді чистого блакитного кольору.

– Не може бути… – від несподіванки Лола аж встала з дивану, щоб краще роздивитись полум’я.

– Блакитний? – здивувався Лукас. – Не можу повірити… Моя сестра та сама володарка блакитного полум’я!

Братик на радощах підбіг до Діани і обійняв її. Тоді дід Павло сказав:

– Нам потрібно вирішити, де ми навчатимемо нашу юну володарку блакитного вогню.

– Ну, це ж зрозуміло, – сказала мама. – У Тамари Павлівни. Це єдина школа у нашому селищі. Хоча, можна було б і вдома навчати…

– Так, для початку цього буде достатньо, – сказав дід. – У моєї дочки вона зможе достатньо навчитися, щоб володіти вогнем на першому рівні.

– А потім що? – запитав батько.

– А потім я пропоную віддати її у Центральну Академію Полум’я.

– Навіщо їй іти аж у ЦАП? – запитала Оксана.

– Там достатньо освічені професори, які зможуть навчити Діану керувати блакитним вогнем, – сказав Павло. – До того ж, наскільки я пам’ятаю, ви хотіли туди віддати Лукаса?

– Так, але… – не вгавала Оксана.

– Ти казала, що якби в нас було більше дітей, то ти б погодилась, – зрадів Тарас. – Бо самого Лукаса ти відпускати не хотіла.

– Ну, як знаєте, – здалася мама.

– Отже, – сказав дідусь, – підіб’ємо підсумки. Спочатку Діана навчатиметься у нашій сільській школі, а потім, коли вона навчиться найпростіших навиків, відправляємо її разом із Лу в Центральну Академію Полум’я.

– А чому б нам їх не віддати у приватну школу па… – почав Тарас.

– Не смій! – скрикнула несподівано Оксана. – Я що, тобі не ясно сказала? Ніколи мої діти не навчатимуться у неї! Затямив?

– Ну добре, добре, – погодився Тарас.

– Через тиждень у Тамари Павлівни будуть починатися заняття. Зараз вона набирає нову групу, – сказав Павло.

– Добре, – сказала ще трохи розсерджена Оксана.

Вони ще трохи посиділи у діда Павла, попили вогнечай, а потім зібралися йти додому. Діана думала: що ж таке міг згадати тато, що мама одразу розсердилась? Чи точніше, кого? Можливо, це якась людина, яку не можна згадувати у сім’ї? Мама сказала, що її діти не навчатимуться у неї… Тобто, це якась вчителька? Чи жінка, яка має приватну школу?

***

Дивно, як швидко пролетів час. Ось уже як тиждень Діана навчається у школі Тамари Павлівни – її бабусі. Діану зарахували у початковий клас. Дівчинка не довго звикала до цього всього – лише один тиждень, а їй вже здавалося, що вона тут проживає з самого народження.

Навчання не давалось дівчинці легко, бо вогник або важко запалювався, або виходив з-під контролю. Вчителька казала, що це все через те, що у Діани велика внутрішня сила, але вона не навчилась її правильно використовувати.

Проте, Діана вже вміє миттю створювати вогонь на долоні, а потім утримувати його у повітрі. На заняттях її вогонь був блідий, лише трохи з блакитним відтінком. А насичено-блакитним він ставав тільки тоді, коли був повний місяць. І саме в цю пору вогненний народ був дуже в’ялим, а в ночі всі спали, як убиті. Повний місяць вважався порою водяників, і не дивно було, що Діані не хотілось спати, а полум’я в її долонях ставало блакитним, адже синій вогонь – це суміш води та вогню.

У групі, в якій навчалась Діана, друзів у дівчинки не було, адже навчались разом з нею лише маленькі дітки, що тільки починали керувати вогнем. Було декілька старших дітей, але це були ті, хто не хотів навчатися або їм було важко розвиватися.

Загалом, все було добре.

***