Плем’я вогню

– Почну свою розповідь з того, що розкажу тобі про наші племена. Їх три: Східне, Західне і Центральне. Північне та Південне – це племена водяників. Хоча, вони розселились по всій нашій країні. Ой, здається, ми відійшли від теми. Отож, як ти зрозуміла, ми керуємо вогнем. Ти ж це помітила у себе, коли ще була у дитячому будинку?

– Так.

– У вогні, яким ми керуємо, розрізняють чотири стадії. Жовтий вогонь – найслабший: людина може керувати вогнем, робити не сильні удари. Загалом, початковий рівень. Оранжевий вогонь дає людині можливість не тільки керувати вогнем й робити сильніші бойові удари, а ще й літати за допомогою вогню. Ти, певне, вже бачила це на власні очі. Червоний вогонь – майже найсильніший, дозволяє людині робити потужні удари, літати і створювати портали. Цей вид, до речі, найчастіше виявляється у Центральному племені. І, нарешті, блакитний вогонь – найсильніша стадія. На відміну від інших, його не можна набути власними зусиллями. Він з’являється в однієї людини раз на тисячу років. За допомогою блакитного полум’я, ти можеш робити дуже сильні бойові удари, літати, створювати портали, телепортуватись, а ще робити вогняних звірів, які можуть бути посланцями або засобом переміщення. І ще одне, чим блакитний вогонь особливий – його не можна згасити водою. При зустрічі блакитного вогню та води, створюється такий ефект: замість того, щоб загасити полум’я, випаровується вода.

– То це, виходить, що в мене такий дар?

– Авжеж, правнучко. Тепер я тобі розповім нашу проблему. Оскільки, народ води вважає себе сильнішим, за наше плем’я, то вони оголосили війну. Ще тоді, коли я був таким, як ти. Народ води – це люди, схожі до нас, тільки вони керують водою.

Діана згадала, що вона бачила людей з народу води. Саме ті діти, що перестріли її та Яну вночі при втечі з дитбудинку, керували водою.

– Водяники, ми їх так називаємо, – продовжив дід, – вирішили знищити плем’я вогню, щоб потім підняти себе над простолюдом. Вони вважають, що якщо вони особливі, то можуть керувати світом. Вони вважають, що вода – це символ життя. Вони вважають, що вогонь несе тільки розруху. Перший крок вони зробили – знаючи, що ті, хто керують вогнем зазвичай руді, вони поширили думку, що такі являються відьмами, злими чаклунами, загалом, неправильними. Через це, нам тепер потрібно ховатися в таємних селах. За допомогою вогню, ми винайшли спосіб робити «чарівний купол», який зміг би ховати наші села. Звичайна людина, коли проходитиме у цьому місці, побачить лише ліс, у крайньому випадку, старе село. У наші селища можна потрапити тільки через вогняні портали. Водяники все одно знайшли спосіб, щоб якось до нас пробиратися. Проте три-чотири роки протриматися ми можемо. Водяники й досі продовжують на нас нападати. Проти них наша армія не діє, тому ми всі чекали на повернення володарки блакитного вогню. Твоє повернення. Тільки з твоєю допомогою ми зможемо протистояти їхній армії. Тобі залишилось навчитися гарно володіти вогнем, адже, як я розумію, ти ще багато чого не вмієш. Тому, пропоную, щоб завтра ти та вся твоя сім’я прийшли до мене в гості. Ну, а зараз, можеш задавати запитання, якщо вони в тебе є.

– Так, є, – сказала згодом Діана. – Це, виходить, у кожної людини свій колір вогню?

– Так, – сказав дід, – кожна людина народжується з своїм особистим кольором вогню. Проте, при сильній силі волі, колір вогню можна буде змінити.

– Добре. Чи можна якось передати дар вогню?

– Так. Через кров. Але, зазвичай, це буде жовтий вогонь.

– Я можу керувати не тільки блакитним полум’ям?

– Авжеж. Скоріше за все, ти можеш керувати ще й червоним вогнем.

– Добре. Де і як я маю навчитися керувати вогнем?

– На сході Центрального племені є школа, куди варто було б тебе відправити. Тільки от ти маєш почати все з нуля, а в ту школу поступають зазвичай у п’яти-семирічному віці. Тому, щоб ти не вчилась на рівні з малюками, ти деякий час будеш відвідувати заняття у моєї дочки – матері твого батька. Ну, а точніше, твоєї бабусі.

Діана кивнула. На цьому її запитання закінчились.

– Добре, – сказав дід Павло. – Тепер можете йти. До завтра.

– До побачення, – сказала Діана і пішла на двір, де чекав на неї батько, який не хотів заважати розмові.

Незабаром вони прийшли до хати. Їм на зустріч одразу вибігли Лола, Лукас і Яна.

– Привіт! – вигукнула Яна. – Ходімо, ми тобі покажемо що тут і до чого.

– Привіт, – сказала Діана. – Ну, добре, ходімо.

Діані показали, де знаходиться кухня, вітальня, столова, спальня батьків, кімната Лоли, кімната Лукаса і, нарешті, теперішня кімната Діани та Яни. Потім діти сіли у вітальні, а Яна почала ділитися враженнями.

– Уявляєш, тут всі такі, як і ти! – сказала вона.

– Авжеж. Я помітила це, коли йшла до прадіда.

– Ти ж теж керуєш вогнем? – уточнила Лола.

– Так, – відповіла Діана.