Підготовка

        Наступні дні минали неймовірно швидко. Я не встигала прокинутися, як уже потрібно було бігти на заняття, а потім поспішати на заняття з Меланією Гілберг, після чого ми з Ніколь, Еріком та Аквою йшли на збори організаторів балу. Після яких повинні були ще й зробити домашні завдання. А викладачі ще й неначе змовилися між собою і почали задавати в рази більше обсягу роботи для домашнього опрацювання. Та на додачу до всього потрібно було ще з кожного предмету написати есе, а з деяких навіть три-чотири.

       І коли мені було все це встигати, якщо після звичайних занять я дуже стомлювалася, а після уроку Меланії Гілберг, то й поготів? На щастя, мене підтримували друзі і коли я, наприклад, могла заснути за домашніми завданнями, то вони з радістю допомагали мені і дописували мої доповіді та реферати. За що я їм була неймовірно вдячна.

       Минуло три місяці. До балу залишалося все менше і менше часу. Директриса, розуміючи, що деяким хлопцям та дівчатам ще потрібно купити вбрання, а іншим забрати його з дому, зробила три дні вихідних для цього. Це було чудовою новиною, адже допомогло б мені, та й іншим також, трішки відпочити від цього напруженого графіка навчання.

       Вперше за доволі довгий час, я знову телепортувалася до рідненького містечка та змогла провести час з татом і мамою. Дні минали неймовірно швидко і ось я знову сиділа в  поїзді з сукнею та босоніжками в одній руці та валізкою в іншій та відкривала портал до магічної академії.

       З кожним днем, який наближав нас до найочікуванішої події всіх курсантів, заняття ставали все складнішими. Ми вже запросто могли створювати предмети з нічого. Хоча більшість викладачів до цього часу ще вважала, що нам вдається просто майстерно телепортувати їх звідкись. Я не дуже була в цьому впевненою, проте така можливість все-таки існувала.

       Як щодо занять з директрисою, то Меланія Гілберг врешті-решт домоглася свого і я з легкістю могла повторити її трюк та літати. Це було водночас і круто і забирало дуже багато сил, що мене втомлювало ще більше. На щастя, кількість домашніх завдань знизилася, бо незабаром уже мав закінчуватися четвертий семестр, а точніше перший курс навчання.

       Минали дні. Зал, призначений для балу був прикрашеним, музика підібраною, а тарілки та склянки для начаклованої їжі приготовані. І ось настав цей день — день, коли можливо здійсниться пророцтво. З самісінького раночку всі курсантки підхопилися на ноги та взялися за макіяж, зачіски та останні приготування суконь. Ми з Ніколь не відставали від них. Весь день по гуртожитку з одного боку в інший бігали курсантки одна до одної з проханням допомогти зробити чи то зачіску, чи то макіяж, а найчастіше, щоб щось позичити для сукні або щось, щоб прикрасити голову. Про що, а про це ми з найкращою подругою не подумали. Ми стовідсотково знали, що вдягнемо та яке взуття оберемо, проте і не задумувалися навіть, який тип зачіски зробити. А тепер ми ще й зрозуміли, що якщо і придумаємо як надзвичайно красиво вкласти волосся, то навряд чи знайдемо заколки для обох. Так і сталося трішки пізніше. Ми знайшли лише крабик, в тон до сукні Ніколь. Тож я вирішила просто розпустити волосся. Воно в мене було дуже довгим, аж до пояса. Саме тому навряд чи заважало б під час танців або в тій самій битві. Отже, все вже було вирішено, зачіски вибрані, сукні та взуття також. Все мало бути ідеально. Та не все сталося так, як гадалося.