Нетипові предмети

       Наступного ранку все було так, як завжди. На стільчиках біля ліжок лежала форма, а після сніданку з’явилися підручники. Ну не зовсім вони. Це були просто таблички з назвами предметів та надписами, де відбуватиметься заняття і хто його проводитиме. Сьогодні в нас мали бути два нові предмети та заняття з бойової магії, а точніше, мабуть, просто фізкультура, адже підручника не було.

       Перший урок мав бути, хоч, як це не дивно, прозвучить в академії магії — з психології. Ми знали, що з’являться нові предмети, але не такі. Хоча я тоді, коли повідомили таку інформацію навіть не змогла уявити, що ж ми вивчатимемо.

       Коли ми з Ніколь йшли на перше заняття, то мою голову не покидала думка про те, чи потрібні нам підручники. Адже я знала, що по цій дисципліні є безліч праць талановитих людей, які присвятили своє життя дослідженню тих чи інших питань і всі вони вивчаються у звичайних університетах та академіях або ж даються в списках рекомендованої літератури для прочитання.

       Незважаючи на всі мої страхи, заняття пройшло чудово. Я з’ясувала головну річ: якщо ти хочеш навчити або навчитися чогось, то не потрібно читати сотні якихось нудних підручників і так далі, а варто просто обговорювати все, зробити вивчення чогось цікавим.

       Всім курсантам сподобався підхід до навчання місіс Блейк. А як могло бути інакше, якщо домашніх завдань не задавали взагалі та кожен міг висловити свою думку на те чи інше питання.

       Наступним заняттям була «Допомога для початківців». Цю дисципліну вів містер Вебстер. Вона була однією з найкорисніших для нас і прямо впливала на наше майбутнє. На занятті нам розповіли, що по закінченню навчання в академії курсанти повинні вибрати ким бути. Найперспективнішою вважається магічна посада, де люди спеціалізуються на пошуку нових магів та захисті найсильніших з них від непередбачуваних обставин. Вона є однією з найзатребуваніших, адже навіть не уявляєте скільки людей не отримують магічного дару через якусь дрібничку, прикру ситуацію у школі або просто повернувши не на ту вулицю. Деколи буває таке, що майже діставшись до чарівного артефакту, дитина може, наприклад, забруднити взуття і повернутися додому, бо ненавидить грязюку або посваритися з найкращим другом та просидіти декілька днів не виходячи з дому.

       Одним словом, може трапитися багато всього, а спеціалістів, які допоможуть розібратися в собі і після отримання магічного дару не напартачити, дуже мало. Та й робота в них доволі цікава. Вони подорожують по світу, поки спеціальний пристрій не покаже, що хтось збився зі шляху та потребує допомоги. Для мене це була б ідеальна робота. Я мрію працювати там, їздити по всьому світу, фотографувати та допомагати дітям. Ну і не потрібно забувати про те, що і звичайним людям також час від часу може знадобитися допомога. Адже кожен із нас хоча б раз в житті потрапляв у таку ситуацію.

       Містер Вебстер розповів нам багато всього про те, як правильно повідомити тій чи іншій людині про те, що вона володіє магічною силою і багато іншого.

       Нарешті настало останнє заняття. Як би я не любила навчатися, але після канікул складно звикнути до такого режиму. Особливо зважаючи на те, що протягом останніх двох місяців навчання було не більше двох уроків на день.

       Це заняття мав проводити містер Келвен, проте уявіть моє здивування, коли в природному спортзалі також був і містер Даймонд. Як пізніше з’ясувалося, цього дня ми повинні були навчитися утворювати рухомі щити (можна робити що завгодно, але щит триматиметься двадцять чотири години) за допомогою закляття «Протекціліоніл» та ухилятися від потужного бойового закляття «Старденіка». Захисне закляття було страховкою, щоб нічого не сталося і ніхто не постраждав.

       Не знаю, що саме так добре вплинуло: те, що це вже третій навчальний семестр чи ще щось, проте обидва закляття вийшли майже у всіх з першого разу. А як могло бути інакше, якщо всі мої одногрупники тренувалися все літо і встигли врятувати більше сотні людей.

       Після занять ми йшли до їдальні, щоб перекусити, аж раптом помітили нововведення. Це не було якоюсь такою несподіванкою, але приємно вражало.