Блакитне сяйво

Смертельна небезпека

       Раптом одного дня наш відпочинок перестав бути таким спокійним як планувалося. Неподалік від безлюдного пляжу де ми відпочивали, за невеликими скелями почувся крик. Ми одразу все кинули і побігли подивитися, що ж там таке, кому потрібна допомога. З’ясувалося, що темний вичислив дівчину, яка скоро мала отримати магічні сили і не встиг. Кейт уже знайшла свій магічний артефакт і встигла врятувати людину. А до того ж коли темний напав на неї, то вона якось встановила щит навколо себе. Але він був якимось неправильним і кожного разу, коли злий маг кидав у нього закляття, то дівчині було дуже боляче, хоча і видимих пошкоджень не було. Ми одразу кинулися дівчині на допомогу і застосували спеціальне закляття, якого нас навчили тоді, коли роздавали браслети. Вже через долю секунди від темного не залишилося ні сліду, а дівчинка від переляку знепритомніла.

       Ми вирішили перенести її до наших речей. Кейт ніяк не приходила до тями. Ніколь сиділа над нею і намагалася зцілити, а я шукала потрібного заклинання в підручнику. Коли ми зрозуміли, що все марно, в книзі раптом сторінки почали перегортатися самі і зупинилися на розділі, де йшлося про магів, які щойно здобули свою силу. Читаючи, я ніяк не могла знайти хоча б щось чого не знала з власного досвіду. Тоді книга знову вирішила допомогти мені і підкреслила потрібну інформацію блакитним шрифтом. Там були такі слова : «Якщо новому магу ніщо не допомагає, то потрібно знайти стихію, яка всім лише добра бажає. І хоча деколи вона буває згубна, проте для людей вона дуже потрібна.»

       Прочитавши це, я зрозуміла просту істину – ми не пробували сплеснути водою на обличчя дівчинці. А це ж найелементарніша річ, яку завжди застосовують у першу чергу тоді, коли людина непритомніє. Дивно, як змінюється світ, коли ти починаєш усвідомлювати, що володієш магічними силами. В цей момент ти починаєш потроху забувати все, що знав до цього, починаєш дивитися на світ іншими очима. І хоча найчастіше твій внутрішній світ і не змінюється, проте все, що було важливим колись, втрачає свій сенс. Так, для тебе родина і друзі продовжують залишатися на першому, продовжуєш допомагати оточуючим, але починаєш жити лише для якоїсь мети. І у моєму випадку це – здійснити пророцтво і врятувати світ від зла.

       Завдяки цій дівчинці всі ми зрозуміли, що якими сильними магами б не були, завжди потрібно залишатися самими собою і пам’ятати про те, хто ми такі. А також не забувати того факту, що можна втратити магічний дар назавжди в будь-який момент, якщо постійно користуватися чарами. Тож ми повинні намагатися щось зробити перш за все просто своїми руками, а вже потім думати про чаклунство.

       Коли дівчинка почала приходити до тями, ми раптом пригадали, що не можна відкривати свої обличчя людям. І незважаючи на те, що вона була таким же магом, використали заклинання «Маска» і продовжували спостерігати за незнайомкою. Адже всяке може бути і цілком можливо, що ця сутичка була підлаштованою ворогом. Вже через хвилину Кейт відкрила очі та здивовано подивилася на нас. Ми ніяк не могли зрозуміти, що саме здивувало її, але поглянувши один на одного самі перелякалися. Ерік,  Аква,  Ніколь та я не просто застосували закляття та приховали свої обличчя, а неначе стали зовсім іншими людьми. До цього часу в нас не було можливості перевірити як працює це заклинання і тепер нас очікував такий результат. Одяг та аксесуари залишилися абсолютно тими самими, а от волосся та форми губ, носа, кольори очей змінилися дуже сильно. Найпомітніше це було в Акви, волосся якого було мало не по пояс, змінило свій відтінок і почало більше нагадувати фіолетовий. У Еріка воно також змінило своє забарвлення на яскраво червоне, проте було ледь-ледь довшим ніж раніше. Як щодо Ніколь, то в неї було прекрасне волосся сліпучо-білого кольору, підстрижене під каре. А моє лише трішки посвітлішало і стало вдвічі коротшим. Проте оскільки воно в мене завжди було дуже довгим, то різниця була не настільки помітною, як, наприклад у Ніколь.

       Коли ми завершили роздивлятися один одного, то пригадали, що недавно врятували дівчинку від темного мага і по її переляку можна було судити, що сьогодні вона чаклувала вперше. Підійшовши до неї, обережно пояснили, що це було та  що вона обрана за свою доброту та чудове ставлення до людей. Цей дар їй дали для того, щоб допомагати іншим і що скоро вона потрапить до магічної академії, де її навчать всього, що допоможе навчитися майстерно контролювати магію.

       Кейт швидко відійшла від шоку і почала ставити питання за питанням, на більшість з яких ми й самі не знали відповідей. Найбільше дівчинка цікавилася академією. Відповідаючи на одне з запитань про неї, ми почули як хтось кличе Кейт. Вона раптом згадала, що приїхала сюди не сама і що її вже давно чекають батьки, яких ми і почули. Швидко попрощавшись, вона побігла в ту сторону, звідки прийшла. Ми ще встигли сказати навздогін, щоб не розповідала нікому про те, що вона володіє магічними силами і старалася не чаклувати в присутності інших людей.

       Після зустрічі з дівчинкою, ми повернулися на пляж. Оскільки сьогоднішня битва втомила нас, вирішили не йти далі, а заночувати на цьому ж місці. Раптом приблизно о третій ранку я прокинулася від якогось підозрілого запаху, а точніше смороду, який чимось нагадував горілий запах, а палатка була яскраво освічена з іншого боку, де стояв намет Еріка і Акви. Я швидко вийшла подивитися, що ж там таке. Виявилося, що намет хлопців був оточений магічним полум’ям, яке не тільки горіло так як справжнє, а й не давало їм вийти звідти, а також не давало змоги чаклувати.

       Швидко покликавши Ніколь, щоб та просиналася, я спробувала загасити пожежу, яка на щастя почалася лише недавно і ще не встигла завдати ніякої шкоди тим, хто був у наметі. Проте нічого абсолютно не допомагало, ні вода, яку я прямо з моря переносила за допомогою магії і виливала на палатку, ні пісок, який таким же способом підійняла у повітря і скинула на палатку. Тоді ми разом з Ніколь спробували використати якесь протипожежне заклинання, яке також нічого не дало. У хлопців залишалося дуже мало часу. Тоді я пригадала, як загасила пожежу минулого разу. Заплющивши очі, уявила, як вогонь затухає, доки зовсім не зникає. Я сподівалася, що це спрацює, але була одна малесенька дрібничка, вогонь – магічний і його так просто не погасити. Після цього мені спала на думку чудова ідея. А що, як не гасити полум’я, а просто відкинути в сторону, хай собі горить, не шкодячи людям. Оскільки в нас були палатки такого типу, що не мали дна, то це було дуже легко влаштувати.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше