Піший похід

       Протягом всього тижня ми проводили весь вільний час разом всією сім’єю, а коли батьки були на роботі, то я ходила до лісу та в покинутий будинок, щоб попрактикуватися. Весь цей час мені також потрібно було складати речі для майбутньої подорожі. З цим у мене завжди були проблеми, а цього разу то й поготів. Неймовірно складно було вибрати невелику кількість речей для подорожі. Я точно знала лише те, що потрібно взяти з собою книгу, спальний мішок, каримат і чотири миски. Ніколь мала взяти чотири стакани. Стосовно одягу в мене виникало дуже багато питань. Лише тоді, коли згадала, що одним простеньким заклинання температуру можна підняти на потрібну тобі температуру, на душі неймовірно полегшало. Врешті-решт я вирішила взяти з собою трішки одягу. Поїхати, а точніше телепортуватися я вирішила в джинсах, футболці та легенькій куртці, адже в моєму рідному містечку в той час було холоднувато.

       Коли настав час, поклала всі потрібні речі до спеціального туристичного рюкзака, в тому числі і книгу з заклинаннями, а зверху закріпила каримат і спальний мішок. Попрощавшись з батьками, зайшла в поїзд, який їхав до Одеси. Якось так вийшло, що це був той самий, яким я постійно користувалася для того, щоб відкривати звідси портал до академії. Цього разу в принципі можна було дочекатися, коли поїзд доїде до кінцевої станції, а потім трішки пройти до дому Акви, але для цього потрібно було б сісти на нього вчора. А це в свою чергу неможливо, бо квитки залишалися лише на сьогоднішній день.

       Отож я зайшла до вагона і відкрила портал. А через хвилину вже стояла біля красивого бежевого будинку в оточенні друзів. На порозі дому на нас дивилися батьки Акви та його сестричка. Вони привітно помахали мені, а дівчинка побігла до мене, щоб обійняти.Селін до цього часу була мені вдячна за допомогу.

       Коли всі вже остаточно зібралися і були готові вирушати, ми помахали батькам Акви і його сестричці, взяли рюкзаки та вирушили у нашу мандрівку. Як я і передбачала, за п’ятнадцять хвилин ходьби наша компанія уже була на узбережжі. Було доволі тепло. Ми вирішили, що поки сонце ще пече не надто сильно, можна йти, а потім зупинимося на якомусь безлюдному пляжі на відпочинок.

       Оскільки Аква постійно подорожував, то знав декілька заклять, спеціально призначених для відпочинку. Тож уже через декілька хвилин ми лежали на шезлонгах, прикриті від палючого сонця пляжними зонтами. Мені вже починала подобатися наша мандрівка. Поки ми обговорили її подробиці до кінця, то сонце вже не пекло і можна було продовжувати іти. Аква скасував закляття і ми продовжили рухатися по морському узбережжю.

       Так минуло декілька днів. Вранці і ввечері ми продовжували нашу подорож, а вдень зупинялися відпочивати. Кожного дня я практикувалася у виконанні заклинань з магічної книжки. Майже всі вони в мене виходили. Але якщо я не помиляюся, то це найпростіші заклинання. Тож це складно назвати прогресом. В академії в мене виходили і набагато складніші заклинання.