Ліани

       Дні навчання минали дуже весело та цікаво. Кожного дня ми дізнавалися все нові і нові заклинання. Раптом якось нас зібрали у великому приміщенні, схоже на те, де нас розподіляли по групах і повідомили нам, що весь цей час за наші старання та успіхи у навчанні нам ставили оцінки. Також нам повідомили, що наприкінці першого курсу буде бал-маскарад. Тож кожен вже зараз може шукати святковий одяг на нього. А ще ті, хто отримали найвищі оцінки мають виступити на балу зі своєю  промовою для всіх курсантів.

       Потім оголосили найкращих шестеро студентів. Серед них були я, Аква, Емілі, ще двоє дівчат, здається, цілительок та бойовий маг. Всі ми отримали по 45 балів і якщо наберемо стільки ж або навіть більше – 50 протягом наступних трьох семестрів, то виступимо з промовою.

       Після цих слів мені захотілося взагалі не відвідувати заняття або спеціально все псувати, аби тільки не набрати достатню кількість балів. Чесно кажучи, страху сцени в мене ніколи не було. Я завжди могла з легкістю виступити, не важливо чи це буде спів, танець, віршик, промова чи просто оголошення наступних учасників. Проте, якщо на сцену виходила лише одна, то моментально забувала слова, які хотіла сказати. Так сталося і останнього разу, коли я виступала в школі на концерті. Мені в останній момент дали вивчити поему на чотирнадцять стовпчиків. Оскільки наш клас вчив її вже цього року на урок з української літератури, то всім здавалося, що я з легкістю зможу її розказати. Мені також хотілося сподіватися на це. Проте не завжди все стається так, як ми плануємо.Коли я вийшла на сцену, то розказавши декілька стовпчиків, забула все і лише після численних підказок з-за лаштунків, змогла розповісти поему до кінця. Мені тоді і на думку не спадало, що на тому, що я знала  можна було зупинитися. Відтоді я всіляко ухилялася виступів на сцені, якщо знала хоча б когось знайомого із залу. Така от цікава історія була в моєму житті. І саме тому можлива промова дуже сильно мене лякає.

        Хоча, гарна сукня могла б виправити ситуацію і позбавити мене страху сцени. Тому я домовилася з Ніколь, що приїду на зимових канікулах до неї. І тоді ми  вирушимо на пошуки найпрекрасніших суконь в країні. А зараз залишалося ще декілька днів навчання, після яких ми вирушимо додому, де вже наступного дня після цього відсвяткуємо з родичами Новий Рік. Тож ми з піднесеним настроєм йшли на наступне заняття з бойової магії.

       Коли я, Ерік, Аква та Ніколь прийшли туди, то побачили, що вже всі одногрупники тут, проте Артура Келвена ще немає. Сьогодні мало бути заняття, орієнтоване на фізичну підготовку, тому по всьому спортзалу висіли ліани, сам він збільшився в п’ять разів, а на підлозі лежав спеціальний величезний батут, який унеможливлював будь-які пошкодження.  Мене в цьому найбільше здивувало не те, скільки тут всякого обладнання для уроку, а той факт, що ніхто з моїх одногрупників не пішов пострибати чи полазити. Якби таке оснащення без нагляду лежало в моїй старій школі, то колишні однокласники вже майже всі встигли б випробувати його. Проте такого в академії чомусь не було. Можливо курсанти чекали якогось магічного підступу або ще чогось. Саме тому і не наважувалися випробувати спортивне оснащення.

       Мої роздуми перервав містер Келвен, який привітавшись почав сьогоднішнє заняття.

     -Як ви всі бачите, навколо розміщено багато ліан та батут. У чарівників дуже часто трапляється так, що вони опиняються посеред дикого лісу і мусять скористатися ліанами для порятунку. Або знаходяться на будівництві і для того, щоб встигнути врятувати людину, мають використовувати троси та канати, які розміщені там для безпеки. Саме тому, ви повинні вміти правильно користуватися ними та хоча б раз дістатися до протилежного кінця залу. Першим трьом, хто долетить туди і назад, я поставлю додаткові бали. Оскільки місця не зовсім багато, то всі курсанти будуть проходити цю дистанцію по двоє з кожного боку. Якщо ви втомилися, то відпускайте ліану і стрибайте на батут, а потім обережно намагайтеся дістатися до краю. І робіть це так, щоб на вас випадково не впав ваш одногрупник. Я спробую вберегти вас від цього, проте це складна магія, тож будьте обережними. А тепер починайте. Хто хоче бути першим ?

       Після його запитання одразу виступили вперед Аква з Еріком. Вони ще відтоді, як ми зайшли сюди,  перемовлялися про те, як їм хочеться спробувати покататися на ліанах і що хлопці хотіли зробити це вже дуже давно. Зараз їм випала така нагода. Тож вони з радістю стали добровольцями.

       Після свистка вони полізли на ліани і діставшись майже середини, почали розгойдуватися. Потім кожен з них перескочив на наступну і так далі. Через десять хвилин вони облітали все приміщення і повернулися сюди.

       Після них викладач викликав курсантів по списку, а оскільки прізвищ тут не було, а моїм псевдонімом було ім’я Елла, то і поставили мене у пару з Емілі. Мені це не зовсім сподобалося, хотілося пройти цю дистанцію з Ніколь, проте вона була в другій половині списку і містер Келвен ніколи не любив змінювати свою думку. Тож після марних сперечань, довелося підійти до ліан разом з Емілі.

       Після свистка, вона почала робити те, що і хлопці. А я ніколи не вміла навіть лазити по канату, що був значно легшим для цього, тож замість того, щоб підійматися вгору, почала розгойдувати ліану. Вже через певний час мені вдалося перестрибнути на наступну і навіть вище, ніж була до цього. Так я пролетіла до кінця залу і назад. Мені це неймовірно сподобалося і захотілося зробити це ще раз, проте таке заняття дуже втомлювало. Тож стрибнувши на батут біля самого краю, я скочила на землю біля одногрупників. Оглянувшись назад, помітила, що Емілі лише на середині дистанції. Вона, мабуть, втомилася, коли піднімалася. Отже, мені навіть пощастило, що я не вмію лазити.

       Ніколь також успішно пройшла завдання. До кінця уроку всі мої одногрупники встигли політати за допомогою ліан, дехто навіть двічі. Мабуть, не важко здогадатися, що це була наша компанія. Ми літали, спеціально стрибали на батут, а потім ще провели багато часу на ньому. Це було одне з найкращих, найцікавіших та найвеселіших занять за все навчання. Наприкінці якого нам повідомили, що Ніколь, Ерік, Аква та я пройшли це завдання найкраще і хоча бали мали додаватися лише трьом, їх додали чотирьом. Причина була в тому, що хлопці приземлилися на землю, витративши стільки ж часу як і ми з Ніколь, тож і нагорода дісталася чотирьом.