Спорт

       Прокинулась я приблизно о шостій ранку  від відчуття, що хтось стежить за мною. Поруч зі мною лежала записка : «Будь обережною». Таке мені приходило вже не вперше. Коли я згадала підозрілу тінь, яку бачила двічі за останні дев’ятнадцять годин, то подумала, що можливо ця пташка знову хоче віддячити за мою допомогу їй і попередити про небезпеку.

       Відчувши голод я спочатку подумала про те, щоб начаклувати щось собі, але згадала про попередження міс Аткінс. Коли подумала, що можна пройти до їдальні і там наїстися, то мене знову зупинило те саме, а ще записка, яку недавно отримала. Тож я вирішила поки що почитати щось.Але оскільки книг було небагато, а ті, де тільки й пишеться, як застосовувати магію, мені навіть бачити не захотілося, то мій вибір зупинився на двох. Одна з них - «Бойові закляття або як не тільки постояти за себе, а й перемогти ворога», а інша – «Настоянки та всякі зілля для прекрасного дозвілля». В них обох було багато писанини, проте більшість стосувалися не магії, а звичайних речей, які може зробити кожна людина. Після гортань книги про настоянки, я вирішила, що вона надто нудна і обрала ту, яку майже всю встигла перечитати з Еріком під час підготовки до визволення Ніколь та Емілі від Рафаеля. В ній було багато корисної інформації про друзів та багато різноманітних вправ для тренувань. Я вирішила випробувати їх, але недовго і найпростіші, бо спершу потрібно звикнути  до того, що мені вже не доводиться днями лежати в ліжку. Було б дуже корисно потренуватися влучати в ціль, навіть без застосування магії. А це можна легко зробити за допомогою гри в баскетбол, а ще вона неймовірно цікава і дуже подобалася мені ще під час навчання в школі. Правда вона трішки небезпечна в тому плані, що під час гри можна отримати багато травм, бо далеко не всі гуляють чесно та й деколи це трапляється випадково. Але якщо не грати в баскетбол з людьми, а просто бігати самій та кидати м’ячі в корзину, то це допоможе мені і буде корисно для здоров’я.

       За цими роздумами я не помітила, як прокинулася Ніколь. На стільчиках з’явилася звичайна форма для неї та спортивний одяг для мене. Не знаю, що генерує такий вибір, але я була вдячна тому, що він завжди був найзручнішим для тієї чи іншої ситуації.

       Ми попрямували до їдальні. По дорозі я розповіла Ніколь про свою задумку з баскетболом.

     -Це чудова ідея. Баскетбол зможе допомогти тобі навчитися влучати в ціль. Без образ, але я ніколи не бачила, як ти кидаєш щось і не промахуєшся. А пам’ятаєш той випадок, коли ми проходили повз спортзал ?

     -Та як це не забути ?- відповіла посміхаючись я.

       Минулого тижня якось після уроків ми проходили повз спортзал і до нас викотився м’яч. Курсанти, які грали ним, попросили його подати. Я, не задумуючись, вдарили м’яч ногою, як думалося у їхню сторону, проте він полетів зовсім не до них, а в одного з викладачів – містера Даймонда. Якби це був не телепат і якби він не поставив вчасно щит, то було б не так смішно всім тим, хто навколо заливалися від реготу. Після того випадку, мабуть, вся академія знала про те, що я взагалі не вмію влучати в ціль. Тож ці тренування підуть мені на користь.

       Як тільки я поділилася такою думкою з Ніколь, то побачила перед собою міс Вайтс. Ми підійшли до неї і після декількох хвилин вмовлянь, вона дозволила з нинішнього дня займатися спортом. Хтось з тих, кому я довіряю супроводжуватиме мене до спортзалу і забиратиме звідти, а на самому приміщенні буде накладене захисне закляття і туди не зможе зайти ніхто з моїх ворогів.

       Після сніданку ми з Ніколь пройшли до нашої кімнати і вона провела мене до маленького спортзалу, якого я ще не бачила. Там я побачила різні види м’ячів, баскетбольні корзини і волейбольну сітку, а на стіні було намальоване щось схоже на футбольні ворота. Подруга пішла, а я ще поглянула на вікна, чи не розіб’ю їх випадково. Проте вони були зроблені з нетипового матеріалу і навряд чи могли розбитися. Це ж магічна академія як-не-як.

       Після огляду цього світло фіолетового приміщення, я взяла баскетбольний м’яч і придумала собі гру. Вона допоможе мені не тільки навчитися влучати, а й поверне форму, яку втратила, поки лежала. За правилами цієї гри, мені потрібно буде ставати на певні позначки, намальовані на підлозі і коли я не влучатиму хоча б у щиток, то присідатиму один раз. І оскільки я себе знаю, то це буде як мінімум 100 присідань, що буде дуже корисно після довгого лежання.

       Позаймавшись годину і присівши не менше ніж 50 разів, я присіла на лавку відпочити. Через двадцять хвилин, відпочивши, продовжила займатися. Так продовжувалося ще протягом кількох годин. Потім до мене прийшла міс Аткінс. Їй передали, що я тренуюся і вона вирішила перевірити моє самопочуття. Побачивши мене, неймовірно стомлену вона сказала мені швиденько іти в душ і, що вона проведе мене до їдальні, а потім відпочити до кімнати. Так і сталося потім. Присівши на своє ріднесеньке ліжечко, я одразу заснула, а прокинулася вже наступного ранку, не раніше сьомої.