Життя без магії

       Прокинувшись, побачила, що вже вечір. Біля мене клопоталася міс Аткінс.

     -Як ти себе почуваєш?- запитала вона, помітивши, що я вже не сплю.

     -Все добре. Тільки голова болить, — відповіла я, одночасно рухаючи ногами і руками, перевіряючи чи все ціле.

     -Мені вже давно треба було попередити тебе, — почала говорити міс Аткінс, даючи якусь настоянку від головного болю.- Тобі не можна застосовувати магію протягом найближчого місяця, інакше можеш її втратити. Протягом тижня залишатимешся тут, а потім зможеш перейти до своєї кімнати. Я тебе звільняю на цей період від занять.Повір мені, цим ти втрачаєш небагато. Мені розповіли твої друзі, що вам довелося пережити і ви значно переважаєте всіх інших курсантів своїм досвідом та навичками. А також, уміння застосовувати магію разом – не просте. І якщо ви з ним так легко упоралися, то ти закінчиш академію на відмінно.

     -Дякую. Але хіба тут ставлять оцінки ?

     -Так. Ми, як і будь-який інший навчальний заклад ставимо оцінки курсантам. Тільки відмінністю є те, що першокурсникам ми повідомляємо про це лише наприкінці першого семестру. Таким чином ми визначаємо рівень навичок та старанність курсантів без прямої їхньої зацікавленості в оцінках. Так бали набагато об’єктивніші. Адже є люди, які не хочуть вчитися для себе. Вони просто ганяються за оцінками, зубрять інформацію, здають і моментально забувають все, що вивчили. У нас навчання ж більше схоже на гру.

     -Чудовий задум. Обіцяю, що нікому не скажу, — усміхнулася я.- Мені дуже подобається ваша система. На уроках тут набагато цікавіше ніж було в моїй школі.

     -Приємно це знати, — усміхнулася міс Аткінс у відповідь.- Відпочивай. Тобі треба набиратися сил. Якщо виконуватимеш всі мої інструкції, то зможеш чаклувати і раніше. І, до речі, мало не забула. Коли виходитимеш зі своєї кімнати, то завжди будь поруч з тими, кому довіряєш, хто зможе захистити тебе в разі чого.

     -Добре. Так і зроблю. Дякую, — сказала я і заснула.

       Минув тиждень. Весь цей час міс Аткінс спостерігала чи не має ніяких побічних дій або ускладнень. Голова не боліла ще з того часу, як вона дала мені цілющу настоянку. Кожного дня мене відвідували Аква, Ніколь та Ерік, а Емілі з’явилася лише двічі і останнього разу виглядала дуже відсторонено, так наче я її ніколи не рятувала, хоча насправді це сталося навіть не один раз. Я почувалася чудово. Міс Аткінс казала, що мені навіть вставати найближчого місяця буде важко, проте вже на третій день все було так, як і раніше. Я з легкістю могла пересуватися по кімнаті, навіть відчула, що зможу чаклувати. Проте через слова міс Аткінс про можливу втрату магії назавжди, не робила цього.

       Мені ніколи не подобалося залишатися надовго на одному місці та робити якісь монотонні речі. Уже в перші три дні перебування тут, набридло грати в ігри на телефоні, розв’язувати судоку, а книжки перестали здаватися такими цікавими.За цей тиждень я встигла проговорити зі своїми батьками більше часу чим за весь час перебування в академії. Хоча якщо подумати логічно, то в перші дні є набагато більше чого розповісти, ніж потім. 

       Отож, мені вже після першого тижня, проведеного в лазареті стало нудно і я вирішила, не гаючи часу, запитати міс Аткінс чи все добре та чи зможу я повернутися до своєї кімнати. Вона після довгих роздумів відповіла, що так, але нехай мене заберуть друзі і ще раз нагадала про те, що не можна самій виходити з кімнати.

       Коли прийшла Ніколь, я нарешті покинула це приміщення і ми вирішили прогулятися парком. Мені вже давно хотілося це зробити, оскільки весь цей час провела в закритому приміщенні. По дорозі до нього я зустріла з десяток курсантів. Всі вони побажали мені швидкого одужання. Здавалося б нічого незвичайного. Після такої події, мабуть, уже вся академія знає про те, що відбулося. Проте за ними йшла Емілі, яка просто пройшла навіть не привітавшись, вдаючи, що не побачила нас.

     -Чому вона так поводиться?- запитала я у Ніколь, не розуміючи її поведінку.

     -Ми самі точно не знаємо, проте припускаємо, що це пов’язано з новою компанією, яка після того випадку почала з нею приятелювати. У ній зібралися курсанти з різних груп, ті, хто  трималися від всіх якомога далі, завжди сиділи самотньо за столиками у їдальні та на уроках. Нещодавно вони об’єдналися. Чесно кажучи, вони мене лякають. Від них віє неприємною енергетикою і вони постійно дивляться на всіх таким злим поглядом, наче з ними сталося щось неймовірно жахливе і у всьому винні саме ми.

     -Дивно. Можливо вони сказали їй щось про нас, що змінило думку Емілі. Сподіваюсь, що вони не такі погані люди, як здаються, на перший погляд.

       Ми ще трішки проговорили про це, а потім Ніколь розповіла про тиждень навчання, який я пропустила. Майже всі предмети були такими самими, тільки на стихійній магії вчилися контролювати вогонь, переносити його з однієї свічки на іншу. Новим лише було «Мистецтво зіллєваріння». Ніколь не втрималася і розповіла про книжку для цього предмета. Її написала Лія Вард, а сама книжка називалася «Настоянки та всякі зілля для прекрасного дозвілля». Я одразу посміхнулася, коли її почула. Нечасто назва якоїсь книги мала риму.

       Незабаром я вже насміялася від душі, коли Ніколь почала розповідати про своє перше заняття з даного предмета. Виявилося, що вона не вміє приготувати навіть найелементарнішої страви і коли сказали зварити настоянку схожу на каву, щоб легше було на фізкультурі, яка мала бути наступним предметом, вона неймовірно розгубилася. Замість того, щоб покласти дрібку якоїсь перемеленої і висушеної трави, Ніколь висипала все, що в неї було у спеціальну колбу. Спочатку все було добре, але коли вона додала наступний і останній інгредієнт, то кількість рідини раптово збільшилася і облила усіх присутніх у кімнаті. Тоді настоянка спрацювала так, як треба, бо навіть ті, хто ще не розчумався після сну, підскочили та кинулися з погрозами до Ніколь. На щастя викладачка була поруч і заспокоїла усіх та попередила, що попереду буде ще багато подібних випадків і не потрібно втрачати пильності. А додому вона задала не що інше, як вивчити заклинання, щоб мати змогу застосовувати парасольку у будь-який момент. Ніколь встигла розповісти ще багато кумедних ситуацій, які сталися за той період, коли мене не було, але ніяких цікавіших за цю не було.