Як з’ясувалося згодом, весь час, який ми пробули у грі, проходив і тут. Всі викладачі були неймовірно стривожені тим, що чотири курсанти не з’являлися ні на заняття, ні хоча б для того, щоб поїсти. Через декілька годин, Меланія Гілберг надала доступ найсильнішим викладачам до наших кімнат, щоб ті з’ясували де ми можемо бути, відправилися туди, знайшли нас і врятували в разі небезпеки. Ці ж маги не знайшли мене з Ніколь, тому пішли до хлопців, де помітили, що чотири джойстики лежать на дивані й кріслах так, наче там хтось сидить та зрозуміли, що ми потрапили в гру. І нехай тут нас не звинувачуюють, то їхня помилка.
Потім нас покликала у свій кабінет Меланія Гілберг. Вона вислухала нашу розповідь про те, що відбувалося в грі. А потім розповіла нам трішки про неї. Виявляється, що реальний модуль гри з’являється лише тоді, коли вона хоча перевірити когось на ті чи інші навички або здібності та дати тій людині додаткову силу. Цікаво, але цього ніколи не ставалося з першокурсниками, тож ніхто й не чекав нашого "зникнення".
Довелося розповідати про наші пригоди та мою нову силу. Меланія Гілберг пояснила, що гра тричі випробувала мене: коли допомогла Ніколь – на магію цілителя, коли відчула небезпеку – чи зможу я бути бойовим магом та коли прикрила всіх собою і начаклувала щит – на телепатію, добросердність і готовність самопожертви. Вона нам ще дещо про це розповіла та попросила пообіцяти, що без її відома ми не вмикатимемо реальний модуль, навіть якщо він з’являтиметься на екрані. Ну а потім вигнала нас відсипатися. І хоч ми поспали в грі, все одно були надто втомлені, тож відключилися одразу.
#5101 в Фентезі
#1279 в Міське фентезі
#2361 в Молодіжна проза
#962 в Підліткова проза
Відредаговано: 08.07.2023