Нова сила

Після обіду ми одразу ж пішли до хлопців. Їхня кімната була оформлена у світлих тонах синього кольору, але меблі та планування кімнат були такі ж як і у нас. Мабуть, так було у всьому гуртожитку або ж лише у стихійників, в що мені чогось більше віриться.

 Ми пройшли до вітальні, зручно вмостилися на дивані та увімкнули одну з ігор. Там можна було вибрати ігровий чи реальний режим. Ми подумали, що другий буде більш реалістичнішим, значить і цікавішим, проте воу, не очікували, що аж настільки. 

Коли ми опинилися по той бік екрану, то одразу зрозуміли свою величезну помилку. Могли б хоча б запитати у когось, що то таке, а не одразу стрибати у вир з головою. А точніше не у вир, а у якесь невеличку селище, де було надто холодно. І не встигли ми навіть трішки краще роззирнутися та зрозуміти чи ми там самі, як раптом перед нами опинилося чотири слова-заклинання. Ми одностайно вирішили обрати одне з них - «Вармінтіус». Проте результат був не зовсім очікуваним. Ми думали, що з’являться якісь куртки, пальта абощо, але просто раптово піднялася температура до так звичних для нас двадцяти п’яти градусів. Цілком можливо, що в академії також використовують таке заклинання. Досить непогане, як на мене.

Нарешті оглянувши все довкола, Ерік запропонував пройти до найближчої хатинки та запитати, де ми або якимось іншим чином там знайти підказку про те, як виконати місію чи завершити цю гру. Тож так і зробили. Як-не-як, а в ній єдиній горіло світло. І хоча навколо була темінь, хатинку можна було добре роздивитися. Вона була неначе недавно побіленою та розписана різними зображеннями квітів, так як це робили у давнину в кожному селі.

На стук у двері нам ніхто не відповів. Тому зазирнувши у всі вікна і переконавшись, що в будинку нікого немає, ми зайшли. Оглянувши кожен куточок дому, я зрозуміла, що тут ніхто не живе і вже дуже давно. Але пригадавши, що це лише гра і що хатинка просто була створена для того, щоб залишити якусь підказку, ми з Ніколь почали ретельно оглядати перший поверх, а хлопці полізли на горище, де вони не тільки могли б знайти підказку, а й подивитися, де саме знаходимося чи хоча б, що нас оточує.

Поки я намагалася пригадати, що було на коробці гри (для чого саме вона створена, чого хоче нас навчити) або хоча б її назву, почувся приглушений крик Ніколь. Ми одразу кинулися до неї. Виявилося, що тут є таємний підземний хід і Ніколь випадково у нього впала.

– З тобою все добре?– схилилася я над ходом, вдивляючись в темряву.

– Так. Тільки нога болить неймовірно сильно,- голос звучав так, наче хід розташований не в цьому будинку. Надто вже тихо.

– Зараз ми до тебе спустимося,- крикнула якомога гучніше та попередила, щоб вона трішки посунулася й ми випадково на неї не налетіли.

Хвилин десять Ерік та Аква намагалися створити якусь подобу мотузки, проте в них нічого не виходило. І тут, як завжди нізвідки, з’явилося чотири види заклять: «Пеліндіо», «Рейкулані», «Стеаріо», «Ропінтас». Ми не знали жодного з них та пам’ятали слова місіс Вайтс про те, що не всі закляття безпечні для нас. А також вона розповідала про декілька нещасних випадків з першокурсниками, які переплутали декілька букв і в результаті дуже сильно постраждали. Тоді їхні рани ніяк не хотіли заживати, а втручання магії робило становище ще гіршим. Але, на щастя, все обійшлося. Міс Аткінс вчасно знайшла потрібні ліки та вже через певний час курсанти повністю одужали.

Саме тому ми сперечалися хвилин з десять та після певних роздумів сказали одночасно  «Стеаріо». Те, що сталося згодом,  здивувало нас. Чесно кажучи, ми планували начаклувати мотузку або щось типу того, щоб або підняти Ніколь або спуститися до неї, проте геть не очікували, що утворяться красиві сходи з мармуру, який геть не підходив до навколишнього інтер’єру звичайної простенької хатинки. Ми одразу кинулися до подруги, яка до цього часу лежала на підлозі та спробували допомогти їй піднятися. Ступивши на ноги, вона так скривилася, що аж мені боляче стало. Явно перелом. 

Не чекаючи, коли з’являться варіанти заклять, я приклала руки до її ноги та сказала: «Лікалініон». З’явилося блакитнувате сяйво і ми як у сповільненій зйомці задом наперед, побачили як її нога повертається до норми. Це видовище було не з приємних, проте коли я була малою, то постійно травмувалася і вже звикла до цього.

Вже через хвилину Ніколь легко могла стояти на ногах і ми вирішили йти далі цим тунелем. Хоча це було трішки важкувато робити в суцільній темряві та вимагало частих зупинок. Під час однієї з них знову збиралися з'явитися варіанти заклинань, але як тільки слабкувате сяйво замерехтіло, Ерік раптом промовив «Лайтенінго» і по всьому підземному ходу з’явилося щось схоже на ліхтарики, які стоять у нашому гуртожитку.

Виявилося, що саме цим закляттям він вперше врятував людину. Проте це було не так епічно, як наші порятунки. Просто Ерік любив прогулюватися на всіляких обривах, будівництвах. Одним словом там, де дуже високо. І раптом він побачив, як хтось впустив амулет, схожий на ті, які носять тубільці, проте лише з одним каменем, темно-червоного кольору.

Ерік побіг за незнайомцем та хотів віддати загублену річ, проте помітив, що той ось-ось упаде і,  мабуть, не бачить, що там стояти небезпечно. Тоді він і використав уперше заклинання «Лайтенінго», яке крутилося в нього в голові останні кілька хвилин, немов передбачаючи цю подію. Хлопець спершу хотів сказати щось типу: "обережно, бо впадете", але в нього вирвалося лише це слово. І недарма, червонувате світло злетіло з його руки та плавно опустилося перед таємничим чоловіком, утворивши тим самим лампочки, які освітили йому обрив. Незнайомець був неймовірно вдячним Еріку за те, що той не дав йому упасти  і подарував свій амулет, яким він все одно не користувався.

Чому ж чоловік не здивувався, що перед ним раптом з'явилися ліхтарики? Та він і сам володів магічним даром, який перейшов Еріку трішки раніше, напевне коли той підійняв тотем. Протягом всього цього часу чоловік не зміг опанувати сили, йому вдавалося лише декілька простих заклять. Здавалося б, що це нормально, проте надлишок магії спричиняв постійно якісь проблемні ситуації, через які у невмілого чарівника почалися серйозні проблеми у житті.