Пролог

Два роки тому  я  ходила до 11 класу. Як і всі мої однолітки, думати могла лише про випускні іспити та навчання саме там, де мріяла вже понад 10 років. В мені не було нічого особливого. Хіба що коли я брала до рук фотоапарат, то весь світ неначе переставав існувати для мене. Проте це не якась супер здатність, а просто любов до фотографії. Часом навіть шалена, але то таке.

Навчальний рік вже закінчувався, ми поздавали всі іспити та з нетерпінням чекали результатів, які мали опублікувати лише через тиждень. Оскільки від цих балів залежало наше майбутнє, всі хвилювалися неабияк і тільки могли й думати про те, щоб вкотре перевірити свої відповіді в інтернеті.

Ми весь день могли просидіти за ноутбуками з бланками відповідей в руках і це, зізнатися чесно, нервувало всіх довкола не менше. Тож наші батьки вирішили трохи відволікти нас від нестерпного очікування та організували екскурсію до печери «Ксеофанія».  До цього часу не можу зрозуміти чому вони обрали саме це місце, проте момент, коли я приїхала туди – кардинально змінив моє життя.

Під час екскурсії я постійно робила фотографії й через це відстала від групи та заблукала. Через годину марних пошуків виходу, раптом почула якийсь шум і кинулась туди з надією, що це мої однокласники. Реальність же шокувала.

Коли я пройшла декілька коридорів та повернула нескінченну кількість разів, перед моїми очима відкрилося щось схоже на величезну кімнату, на стінах якої були різноманітні кристали. Кожен з них сяяв та чудово освітлював приміщення.  І, можливо,  увагу привернуло б саме це, якби не двоє людей, які боролися між собою не на життя, а на смерть.

Попри неймовірний переляк, я все ж таки сховалася за невеликим виступом, продовжуючи спостерігати за неймовірною битвою. Здавалося, що невідомі не просто борються між собою, а ширяють попід стелею, метаючи одне в  одного згустки магічної енергії.  Поглянувши уважніше, я помітила, що обоє були в якихось дивних костюмах, які й приблизно не нагадували звичний для всіх одяг. В одного це було щось схоже на балахон, а в іншого – штани та дивна кофта. Передня її частина була по пояс, але ззаду спускалася аж до землі. Вік же невідомих визначити було складнувато через постійні спалахи, як і помітити хоча б якісь риси обличчя.

Раптом  два супротивники обезсилено впали на кам’яну  підлогу. Від них утворилося два потоки енергії: синьої та зеленої. Вони об’єдналися  і всю кімнату охопило дивовижне та неймовірно красиве  сяйво. Можливо я б здивувалася, почала хвилюватися за те, що сталося з ними, якби не одна малесенька дрібничка. Мерехтливе сяйво нікуди  не зникло – до нього ще приєдналися різнокольорові  хвилі енергії, які йшли від кристалів і це все, набувши блакитнуватого кольору, полетіло в мій бік. Я неймовірно злякалася і знепритомніла. Коли ж отямилася, то якимось чином уже сиділа в знайомому автобусі. Як виявилося, минуло  8 годин з того моменту і наш транспорт якраз під’їжджав  до рідного містечка.