Розділ 13

Давним давно, ніхто не пам’ятає точно коли, Бог, Ім’я якого всі забули і звали Його просто Творцем, втомився від нових світів і вирішив відпочити, завітавши на одне із Своїх покинутих творінь – планету Тею. Він створив її найпершою, проте проект вийшов не зовсім вдалий і Бог швидко про неї забув за довгою чергою наступних, цікавіших світів.

Однак Тея здивувала Бога. Не дивлячись на відсутність води та їжі, там досі жили люди. Їхня звитяга та винахідливість надихнули Його і Він вирішив подарувати людям частинку своєї сили в надії, що ті полагодять свій світ «із середини». Творець обрав найправеднішу сім’ю, що знайшов та послав на них Свою благодать. Це були шість братів: Пріміс, Октопус, Маттіас, Філарет, Магнус та Мікаель і шість сестер: Ликерія, Лейла, Азаліна, Сурена, Ліра, Мілад.

Всі вони в рівній мірі отримали Божу силу задля добра і коли Бог побачив, як вони швидко оживили планету, то дуже зрадів. Яким же великим було Його розчарування, коли праведні учора, брати та сестри сьогодні почали сваритися і ділити між собою владу мов закляті вороги. Богу дуже не сподобалося, що Його дарунок використовують задля зла і Він задумав забрати силу назад, проте Йому стало шкода Теї, що нарешті ожила та квітла.

Тоді Творець вирішив розділити силу аби люди не змогли нею мірятися, адже у всіх вона буде різною. Він зізвав братів та сестер і попросив витягнути кожного камінь із мішечка.

Октопус витягнув цитрин, тоді Бог сказав йому:

- Для тебе будуть відкриті думки інших аби побачити злі помисли та очистити їх.

Сурена витягла топаз, і Бог промовив до неї:

- Для тебе будуть відкриті тіла інших аби зцілювати їх.

Філаред витягнув бірюзу.

- Вода підкориться тобі аби напоїти усіх спраглих. – відказав йому Бог.

Азаліна витягнула малахітовий камінь, Творець їй заповів:

- Тобі підкориться земля аби нагодувати всіх голодних.

Мікаель витягнув бурштин:

- Управлятимеш вогнем аби зігрівати всіх замерзлих.

Мілад витягнула шпінель:

- Всі вітри підкоряться тобі аби вберегти землю від посухи.

Магнус витягнув агат:

- Зможеш силою речі наділяти аби інші торкнулися Мого благословення.

Лейла витягнула турмалін:

- Тобі підкориться погода аби вирощувала гарний врожай.

Маттіас дістав яшму:

- Зможеш силою їжу та вино наділяти аби інші теж торкнулися Мене.

Ліра витягнула аметист:

- Будеш бачити майбутнє аби попереджати людей про лихо.

Ликерія витягнула кварц:

- Тобі відкриється мова мертвих аби і вони знайшли Мою милість та спокій.

Пріміс витягнув опал і Бог сказав йому:

- Ти найстарший. Тобі заповідаю найважчу місію – відбирати силу у тих, хто її не гідний.

І коли у мішечку не залишилося каменів, Бог відчув, що хтось ще на планеті володіє магією, рівною Йому.

- Хто ти? – промовив він подумки до всіх людей, що населяли Тею, проте ніхто не відповів. – Покажися негайно інакше буде страшною моя злість. – Мовив Він злісно.

І вийшов тоді до нього Октопус тай почав благати:

- Пробач, Творцю, це певно моя ненароджена дитина. Моя дружина вагітна. Помилуй дитя Тобі посвячене, прошу! – і розгладилися насуплені брови Бога.

- Приведи її сюди. – наказав Він.

І прийшла до нього жінка, в лоні якої сила зароджувалася і не знав тоді Бог, що робити з нею.

- Не залишилося у мішку більше каменів. – погладив Він сиву бороду. А тоді підняв із землі вишневу кісточку і дав їй. – Народиться дівчинка, нарічете Мусімою. І буде вона Моїм пророком аби всі світи могли прийти до Мене. Така Моя воля.

І всі схилилися перед Ним, приймаючи свої дари та заповіді.

Коли брати та сестри перестали сваритися і мир та злагода настали поміж ними, то Бог заспокоївся і залишив Тею на магів, а Сам повернувся до створення нових і нових Всесвітів.

Ішов час. У Октопуса народилася донька із вишневим волоссям та такими ж зіницями. Братам та сестрам було недзвичайно цікаво якою ж силою Творець наділив Мусіму, що їй судилося стати пророком, проте дівчинка росла, а ніяких магічних здібностей в ній не проявлялося. Аж поки не виповнилося тій п’ятнадцять років. Тоді вперше вишнева магиня зникла, а потім повернулася із оберемком квітів, яких ніколи не було на Теї.

Одразу зрозуміли всі значення слів Творця і почали вони дуже заздрити Мусімі. Кожен хотів побачити інші планети, інших звірів, інших людей. В один день об’єдналися Ликерія, Філарет та Мікаель тай підловили юну портальницю і стали вимагати щоб вона показала їм ті світи, що сама бачила. Проте дівчина і гадки не мала як у неї виходить подорожувати в просторі, тому як не старалася, а не змогла відкрити для них портал.

Тоді маги прикували її у стінах печери посеред пустелі і пригрозили, що як не допоможе їм, то залишать її там помирати. Мусіма дуже злякалася та зненавиділа і магів, і свій дар. Гнів пробудив у ній магічний сплеск і вона перенеслася на невідому планету разом з ланцюгами і каменем, до якого була прикутою.