Розділ 8

Знерухомлене чоловіче тіло розпласталося на мармуровій підлозі в ореолі фарфорових щепок, що донедавна були дорогоцінною вазою. Дракон у людській подобі не подавав ознак життя, проте бігле магічне сканування показало, що з ним усе впорядку. Я на мить завмерла біля протилежної від балкону стіни, зважуючи наступні дії: викликати охорону чи одразу бігти до Горація? Можливо вожак народу Мусіми в якості заручника зарахується як призначення і мене таки відпустять?

Раптом тіло видало протяжний, сповнений болю вий, обриваючи мої внутрішні вагання. Ельдар дуже швидко приходив у себе, певно доза магічного наркозу заслабка для дракона. Я подумки вилаялася, варто було це передбачити і додати плетіння каталізатора. З іншого боку, не ясно як би відреагувало серце... Всі ці думки крутилися в моїй голові, поки я навшпиньках підкрадалася до оголеного чоловіка, що марно намагався напружити м’язи рук, плечей та спини. Про себе відмітила, що пальці у дракона, хоч і повільно, але стискалися та розтискалися, отже за мить перевертень здолає моє закляття, а тому зупиняюся та виплітаю нове, двічі потужніше.

Раптом Ельдар підірвався на ноги та зі злісним гарчанням кинувся на мене. Нероздумуючи, нагороджую його новою дозою магії і той завмирає на місці. Цього разу замість наркозу я використала закляття стазису. Дракон завмер у курйозній позі, ніби готуючись до войовничого стрибку. На високих гострих вилицях, м’язистих грудях та міцних колінах виступила золота луска, що однозначно свідчить про часткову трансформацію. Звісно не було абсолютно ніякого шансу, щоб мені знову пощастило залізти у голову ящурові, проте чим доля не жартує?

Я заглянула в його нелюдські змієподібні очі, золоті вертикальні зіниці сфокусували свій ненависний погляд на моїй постаті. Закляття стазису діє схоже до паралічу – все тіло завмирає і рухомими залишаються лише очі. Однак, завмирають і всі процеси у тілі, а тому варто було поспішати, доки дракон  не почав задихатися. Різко замахала руками, вимальовуючи пальцями магічні плетіння та руйнуючи стазис у районі серця, легень, шлунку та голови. Коли по моєму лобі скотилася перша крапля поту, тишу вітальні порушив шумний глибокий вдих.

Цей звук змусив мене з острахом відстрибнути від Ельдара до протилежної стіни і загрозливо виставити руки, готуючи нове прокляття, проте дракон не поворухнувся, стазис діяв безвідмовно. Тепер уже з моїх грудей вирвався полегшений видих, змушуючи розслаблено опустити руки, однак плетіння залишила напоготові.

- Відьма! – виплюнув ядовито вожак ящурів. – Що ти зі мною зробила?

- Не це питання мало б хвилювати тебе зараз, а те, що я робитиму далі. Ельдар Аліосман. – перевертень грізно насупив брови, спалюючи мене поглядом.

Я, тим часом, продовжила. Мені, чомусь, захотілося з ним поговорити. Можливо, чисто з почуття помсти, адже тепер ми помінялися ролями і жертва він. А можливо чисто з цікавості. Все ж дракони завжди були для мене лише жителями казок та легенд.

- Отже ти згадав мене. – не запитувала, констатувала я.

- Ні. – різко відповів Ельдар. Мої брови зацікавлено поповзли догори. – Натан розповів про все, що трапилося. І хоча, здається, ніби бачу тебе вперше, проте я знаю, що це не правда. Ти закляла мене, відьма! – на останніх словах у нього в очах спалахнув воголь і я інтуєтивно виставила вогняний щит.

- Ясно. – варто з цим закінчувати та викликати Горація.

- Звідки у тебе вогонь? – запитав Ельдар трохи м’якше, а я закотила очі.

- Передався у спадок. – відповіла коротко.

Не було настрою розказувати драконові всю історію ще раз. Не моя вина, що він її забув! Тобто моя, але так було треба. На мій подив, Ельдар не став задавати уточнюючих питань, а навпаки, ніби занурився у свої власні помисли і заспокоївся. Я вирішила, що, можливо, це ще один шанс договоритися з вожаком крилатого народу, а тому швидко вибігла у спальню, за мить повертаючись із пророцтвом у руці.

- Читай. – розгорнула пергамент перед його обличчям.

- Що це? – чоловік підняв на мене очі.

- Це і є те пророцтво, за яке ти і твій друг намагалися мене вбити. Читай, читай. – його зіниці забігали рядками.

- І що? – Ельдар знову підняв свій недоумкуватий погляд. Я вкотре закотила очі, все потрібно пояснювати.

- Тут немає ні слова про те, хто обрана, ким обрана і для чого. А головне, і натяку на драконячий геноцид! – я розвела руками. – Тому вам абсолютно не обов’язково мене убивати, адже, згідно пророцтва, я не стану вас чіпати. – поснила йому мов маленькому, проте мої слова подіяли абсолютно протилежно.

- Ти небезпечна. – жорстко відрізав ящур. – Ніхто до тебе не заклинав драконів, отже ти несеш загрозу і маєш померти. – після цих слів я виконала жест, який на Землі назвали б facepalm.

- Добре. – скрегочучи зубами, відповіла після кількох секунд напруженого мовчання. – Є версія, що мені вдалося заклясти тебе тому, що ти повністю став людиною. Зараз, коли ти такий, – я обвела його стан рукою, – в мене нічого не вийде.

Після цього спробувала накинути на нього ментальне павутиння, проте закляття зрекошетило, підтверджуючи теорію. Я поморщилася від різкого головного болю, спричиненого осічкою.

- Бачиш. – розтираю пальцями віски. – Ви в безпеці.

- Це неможливо. – Ельдар залишався невблаганним. – Дракони можуть стати людьми лише поруч з істинною парою. Ти брешеш!