Розділ 8. Пригадай силу минулого

Пригадай силу минулого

Діана дивилася на блакитну лілію. Вона лежала на мокрій зимовій траві. Не було якоїсь ємності, щоб поставити квітку туди, тож доводилося їй просто лежати… але Діана берегла її.

У голові виникла дивна ідея. Діана миттю віднайшла якусь палицю з надламаним кінцем. Кінець ломаки нагадував лопатку, тож Діана прийнялася копати яму. Виникла ідея… посадити лілію. Хоча вона й без коріння, але ж… вона якась чарівна. А раптом прийметься?

Завершивши роботу, Діана підвелася. Квітка стояла красиво, ніби весь свій вік так і росла. Полишивши рослину, Діана повернулася до друзів.

У лісі вони знайшли ще якесь покинуте приміщення, де й облаштувалися. Усіх жертв Незабудки перенесли туди, зробивши їм таку-сяку підстилку з сухого листя, яке ледь вдалося знайти. Хоча, воно було трохи вологим… проте люди не скаржилися. Навпаки, вони навіть були дуже вдячними.

Вже минула приблизно доба з того часу, як Діана зустрілася з Незабудкою. Після сутички і Марго, і Діана намагалися відкрити портал, проте… не вдавалося. Як потім виявилося, певна частина лісу була під куполом, який схоже, був створений Незабудкою. Хоча ні.

Купол довкола лісу неможливо було зруйнувати. Навіть Діанин блакитний вогонь не здатен був цього зробити. Отже, він був створений ніким іншим, як… спільником Лілі. Тобто, її матір’ю.

Вони опинилися у «в’язниці». Замкнені. Закриті. Відгороджені. Без будь-якої надії на порятунок. Діані було важко в це повірити. Досі.

Вони створили купол, охопивши певну площу лісу… Очевидно, що це було кимось і якось створено. Але як – залишається загадкою…

Наразі головною задачею Діани, Марго та Міка була допомога постраждалим. Їх потрібно було відгодувати, вилікувати… На щастя, Марго знала, як вижити в лісі, тому з її допомогою справи йшли досі непогано.

Але досі не вірилося, як усе обернулося…

Діана зітхнула й пішла у приміщення. Зараз точно потрібна була її допомога, тож немає чого байдики бити.

У кімнаті було темно… Марго схилилася над потерпілими. Діана підійшла.

– Усе добре? – запитала Діана.

У відповідь почувся тихий схлип. На щоці у Марго зблиснула сльоза.

– Я вже думала… що втрачу їх, – мовила вона.

– Ти про що?

Перед нею лежав хлопчина. Нік… Діана упізнала його.

– Він мій брат, – тихо промовила Марго і знову схлипнула. – Дивно, правда?

– Що? Брат… Отже, в тебе була ще й родина з племені вогню…

– Так, я раніше жила з ними. Ще під час війни. Але я хотіла знайти свою матір… Тому хитрістю мене змусили підставити власний народ… сім’ю… і тебе.

– Ми були знайомі раніше?

– Так. Ти була знайома і з Ніком, і зі мною… Але я не заслуговую цього, адже тоді вчинила дуже підступно.

– Облиш, я цього не пам’ятаю.

– Але це нічого не змінює, – Марго глянула на Діану. – Те, що я вчинила у минулому – це ганебно. Я жалкую про це, жалкуватиму до кінця свого життя, навіть якщо усі це забудуть.

– Марго, заспокойся, – Діана поклала свою руку на плече. – Лиш я тепер зрозуміла, чому ти знала, хто я… Адже тобі не важко було впізнати мене.

– Так, хоча ззовні ти дещо змінилася.

– Я ж була рудою, правда?

– Ага… і очі мала карі. Темні. Але зовнішність не має сенсу. Якщо ти – це ти, то ти залишаєшся собою. Наприклад, оцей мій брат казав, що ти… Ай!

Марго здригнулася й злісно глянула на Ніка. Це він щойно штурхонув її ногою.

– Ах значить так! То ти в свідомості! – вигукнула вона.

На обличчі хлопця промайнула усмішка.

– А я тут трясуся над тобою, наче не знаю, хто! – Марго набурмосилася. – Піду краще, пороблю щось корисніше.

Марго вийшла, але Діана так і продовжувала стояти на місці. За весь цей час вона не наближалася до них… вона не знала, як до них підійти. До рідні, до друзів… Якщо вона їх кинула в такий момент. І прийшла надто пізно.

– Ви як? – несміливо запитала Діана, присівши.

– Дякую, – прошепотів Нік, що ледь не єдиний зараз був при свідомості. – І ще… пробач нам.

– Але за що?

Він не відповів. Схоже, зараз не найкращий момент для розмови.

***

– Виходить… ти все пригадала?

Це був ранок наступного дня. За допомоги цілющих трав, які віднайшла Марго ввечері, більшість стали почувати себе краще.