Розділ 9

Ув’язнена квітка

Знадобився час, щоб звикнути до тьмяного освітлення.

Де це вона? Чого так ломить все тіло?

Діана сіла й оглянулася. Темно. Холодно. Сидить вона на дерев’яній лаві з брудним старим матрацом та сірою постіллю. Чому вона тут?

Пригадалися всі події, що відбулися. Так, а де всі інші? Що взагалі відбулося? Як Діана тут опинилася? Невже вона..?

Приміщення здалося знайомим. Авжеж, це темниця Ордену. Ось і дошка, що слугує за стіл. А це, на чому вона сидить – ліжко. Діана гидливо скривилася. І як це вона втрапила в таку халепу? Як там Роман казав? Прекрасний номер з усіма умовами? Авжеж, звісно…

Біля заґратованих залізних дверей стояла таця з мискою. В животі вимогливо пробурчало. Цікаво, а скільки Діана тут провалялася? Дівчинка підійшла до таці й заглянула, що там. У мисці лежала рисова каша, а біля неї черствий чорний хліб і підгнивша помідора.

Діана спробувала на смак їжу. Каша була переварена, але їстівна. Черствий хліб дівчинка також з’їла, а от помідору відклала. Їх вона не любила, а таку тим паче не буде їсти, навіть якщо з голоду помиратиме!

Діана повернулася до ліжка й втомлено сіла. І що тепер робити? Можливо, її там вже шукають… Може, Орден знову змінив своє місцезнаходження? Тоді віднайти Діану буде важко…

В повітрі пахнуло вологістю. Неприємний запах. Та ще й холодно… Діана спробувала запалити полум’я на долонях. Але… що це? На долоні затанцював малий жовтуватий вогник. Діана пригасила його, адже таким навряд можна зігрітися. Як зазвичай, дівчинка подала енергію на долоню… але знову з’явився слабкий жовтий вогник. Діана знову спробувала, цього разу вклала більше енергії. Але нічого не змінилося. Діана спересердя гепнулася на ліжко. Те не звикло, що на нього з такою силою лягають, і з тріскотом впало. Діана різко підвелася й глянула, що трапилося. Виявляється, тріснула одна ніжка.

Від гніву Діана ще й столика ледь не зламала. Що ж це таке відбувається?! Раптом двері прочинилися, в камеру увійшла дівчина років двадцяти. Вона понуро глянула на тацю, забрала її, тоді зиркнула на Діану та зламане ліжко. Так і не промовивши ні слова, дівчина вийшла. За кілька хвилин повернулася, так само мовчки вхопила Діану за руку й повела кудись. Дівчинка не пручалася, все одно сил не було. Діану привели до іншої такої ж самої камери. Дівчина вийшла.

Діана, вже обережніше, лягла на ліжко. В шортах та легенькій футболці було холодно. І чому ж вона не може запалити вогонь? Діана глянула на свої руки і… побачила на зап’ястях тонкі сріблясті браслети. Їх раніше не було. Тут одягнули? Може, в них і справа?

Діана встала й стала ходити з кута в кут. Коли рухаєшся не так холодно. Але невже справа саме в цих браслетах? Діана спробувала зняти їх, але вони були надто вузькими. А вогонь і далі був блідо-жовтим…

Двері знову проскрипіли – хтось увійшов. Діана сподівалася побачити дивну дівчину, але ні – там стояв бос Ордену власною персоною.

– І чим же я заслужила на такий візит? – скептично запитала Діана.

Богдан лише посміхнувся.

– Радий бачити тебе тут, Діано, – мовив він.

– Чого не можу сказати про себе, – пирхнула дівчинка й сіла на ліжко.

– Ти б нічого не хотіла дізнатися?

– І як Ви тільки здогадалися? – пирхнула Діана. – Навіщо я вам?

– В тебе – блакитна квітка, – промовив Богдан. – За передбаченням, вона має знищити мій Орден. А я цього не хочу. Тому повинен принаймні тримати тебе в безпечному місці.

– Тобто, в темниці?

– Так, в темниці. Звідси ти не зможеш зашкодити мені.

Діана стисла зуби. Якби вона могла запалити нормальний вогонь, то без проблем би вибралася.

– Де інші? – запитала Діана.

– Твої друзі? – Богдан кумедно примружився. – О, за них не хвилюйся. Їм дивом вдалося вибратися з Ордену, але ми швидко змилися від них. Якщо вони й зможуть тебе знайти, то через десять, двадцять, а то й п’ятдесят років.

Від жаху дівчинка ледь не зомліла. Це їй тут доведеться прожити кілька десятків років?! Ні, ні, треба буде знайти спосіб вибратися…

– Твоя головно зброя – вогонь – тепер безпечна для нас, – говорив далі Богдан. – Завдяки чудовому винаходу одного з моїх підопічних.

Чоловік вказав на браслети, що були на зап’ястках Діани.

– Як вони діють? – поцікавилася Діана.

– Досить просто. Завдяки нашим дослідженням, ми встановили, як ви користуєтеся своїм даром. Одна ваша людина детально пояснила, як ви здійснюєте подачу енергії, як запалюєте вогонь. А браслети просто блокують твою енергію, а точніше, поглинають її. Вони є на зап’ястках, щиколотках, шиї та поясі. Таким чином твоя енергія мала б бути повністю блокована… Хоча я здивований, як ти змогла бодай запалити вогонь. Та ним ти нічого путнього не зробиш…