Розділ 7

Вогняний звір

– Отже, що ми маємо…

Чоловік сидів у своєму просторому кабінеті з панорамними, спокійно пив чай та переглядав папери, які йому щойно принесли. Вся інформація – про народи вогню та води, а також про незвичайний дар блакитного вогню.

Менше ніж за місяць набігло стільки цікавої інформації… Що ж, добре його працівники постаралися, треба буде всіх віддячити.

– Чудово, чудово… – бурмотів собі під носа Богдан. – Виходить, що блакитний вогонь – це ніщо інше, як вода та вогонь разом? Цікаво…

Чоловік переглядав папери далі. Згодом дочитав до кінця, після чого потягнувся до телефону.

– Щавель? – промовив він, приклавши слухавку до вуха. – Повідом усім, що потрібно знайти руду дівчинку, на вік їй років тринадцять-чотирнадцять. Живе десь в районі Равликового лісу, у селищі. Керує вогнем.

В трубці пролунали слова, Щавель щось говорив своєму босові.

– Вона керує блакитним вогнем, – мовив Богдан. – Але може й звичайним керувати. Думаю, зараз вона не буде «світитися». Також може створювати портали та вогняних звірів. Зауважте, не образи чи малюнки з вогню, а об’ємних вогняних тварин, які поводяться, як звичайні. Так. Передай всю цю інформацію іншим.

Богдан поклав слухавку й відкинувся на кріслі. Ще трохи, і володарка блакитної квітки буде в нього…

***

Минали дні, а Діана так нічого путнього й не навчилася. Свічка подумки не запалювалася, а Наум досі не вважав, що дівчинка готова вчитися керувати водою, тож поки що вони проводили лише медитації.

– Та це дарма витрачений час! – жалілася Яні Діана. – Скільки вже днів тренуюся, ніякого результату немає! Я годинами концентруюся на свічні і досі не можу її запалити! Скільки вже не слухаю той клятий струмок, Наум досі не вчить мене керувати водою…

– Діано, спокійно, – Яна як завжди намагалася заспокоїти свою запальну подругу. – Я вважаю, що згодом це все дасть результат.

– Скільки ще чекати?!

Діана насупилася відвернула голову. Зараз Яна була в гостях у Діани, але не довго, доки пані Катрина щось обговорює з Оксаною.

– Може, тобі варто віднайти причину, чому в тебе не виходить? – запропонувала Яна трохи згодом.

– Шукала, але не знайшла, – відповіла Діана. – Слухай, Яно, а як ти запалюєш свічки думкою?

Обличчя подруги набуло замисленого вигляду.

– Я навіть не знаю, як це пояснити… – пробурмотіла Яна. – Мій спосіб дещо відрізняється від способу моєї мами, яким вона намагалася мене навчити. Її спосіб мені не підійшов. І тобі я пропоную придумати свій спосіб, як це робити.

– А в тебе який?

– Я просто дивлюся на свічку, уявляю, як там палахкотить вогонь. Тоді подумки подаю енергію…

– Проблема в тому, що я ще досі не можу зрозуміти, як це подумки передати енергію.

– Просто… я не знаю, як це пояснити. Уяви собі цю енергію, яку ти відчуваєш у своєму тілі, зроби так, щоб частина покинула тебе й передалася в свічку, запаливши її. Ну, щось таке.

Діана зітхнула. Так, зрозуміти це було важко… Треба буде завтра спробувати.

Наум розповідав, що в керуванні водою все інакше, ніж з вогнем. В другому випадку Діана вчилася запалювати вогонь фактично з нічого, але воду потрібно було брати з певного джерела. Тільки вже потім, коли водою навчишся керувати на достатньому рівні, ти зможеш брати її просто з повітря. А ось запалити вогонь на відстані набагато важче, ніж на долоні, в чому вже переконалася Діана.

– Яно, може підемо зараз прогуляємося? – запропонувала Діана.

– Можна, якщо мама не проти, – погодилася Яна й стала спускатися донизу.

Дівчаткам вдалося зібрати всіх друзів на місці, де зазвичай вони разом тренуються, на краю села.

– Що робитимемо? – запитав Нік, сонно позіхнувши. Очевидно, хлопчик вирішив подрімати в післяобідній час.

– Думаю, тренуватися, – припустила Ліна, в якої настрій був якийсь войовничий.

– О, ні, тільки не знову ці бої… – простогнала Яна, що минулого разу змагалася з Ліною. Так, суперницям Ліни треба було добряче напружитися…

– Давайте якийсь інший вид тренування, – мовила Ромка.

– І який? – поцікавився Лу.

– А ви що, крім боїв інших способів потренуватися не знаєте? – Нік вирішив трохи покепкувати над другом.

– Давайте покажемо свої особливі здібності, – запропонувала Діана.

– Які здібності? – не зрозуміла Яна.

– Ну, за щось нас узяли до пані Катрини… – Діана весело усміхнулася. – Чи тобі немає, що показувати?